Олександр Ройтбурд — один із найвідоміших українських художників сучасності, співзасновник українського трансавангарду та реформатор Одеського художнього музею. Його творчість здобула міжнародне визнання, а картини встановлювали рекорди на світових аукціонах. У цій статті на odesskiye.info розповідаємо про біографію Олександра Ройтбурда, його творчий шлях, найвідоміші роботи, внесок у розвиток сучасного мистецтва та роль у культурному житті Одеси.
Від одеського андеграунду до трансавангарду: як формувався художній стиль майстра
Олександр Анатолійович Ройтбурд народився 14 жовтня 1961 року в Одесі. Його мати вважала, що людину формують родина, школа та архітектура, і митцю з цим пощастило. У 1983 році він закінчив художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. Згадуючи свій вибір професії, він іронічно зазначав:
«Я зайнявся мистецтвом, щоб не ходити кожного дня на роботу».
Його вчителями були знакові фігури: представник одеського нонконформізму Олег Соколов, останній з «бойчукістів» Микола Павлюк та видатний живописець Юрій Єгоров. Саме під їхнім впливом, а також у середовищі одеських квартирних виставок 1970-1980-х років, формувався вільний стиль художника.
У 1987 році Ройтбурд взяв участь у всесоюзній виставці «Молодість країни» в Києві, де став однією із зірок. Це поклало початок так званій «українській новій хвилі» та вітчизняному трансавангарду.
Особливості художнього стилю Ройтбурда:
- Синтез епох: Поєднання міфологічних, релігійних (біблійних) та маскультурних елементів крізь призму іронії.
- Техніка мастихіна: Художник писав не пензлем, а мастихіном (скребком для фарби), створюючи фактурний, багатошаровий живопис, який зблизька нагадував хаос, а з відстані перетворювався на чіткі образи.
- Деконструкція класики: Загравання з історією мистецтва, переосмислення класичних сюжетів із додаванням еротизму та абсурду (наприклад, серія «Сад земних насолод» як діалог із Босхом).
- Відмова від прямого наративу:
«Я нічого не описую, я лише моделюю стан, — говорив митець.
Світове визнання та аукціонні рекорди: шлях до Венеційської бієнале
У 1990-х роках Ройтбурд призупинив активне створення живопису та зайнявся кураторством, перетворивши Одесу на справжній епіцентр сучасного мистецтва України. Він співзаснував асоціацію «Нове мистецтво» та очолив наглядову раду одеського Центру сучасного мистецтва Сороса.
Справжній міжнародний прорив відбувся завдяки експериментам з відеоартом. Його робота «Психоделічне вторгнення броненосця «Потьомкін» у тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна»(1998) була відібрана куратором Гаральдом Зеєманом для основної програми 49-ї Венеційської бієнале у 2001 році. Пізніше цей твір придбав Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва (MoMA).
Для Ройтбурда гроші не були самоціллю, проте він знав ціну своїй праці. Як зазначали його друзі колекціонери, він вважав, що продавати картини дешево — несолідно, тому середнє полотно коштувало від $15 000 до $30 000. Водночас гроші він сприймав суто як інструмент свободи:
«Вони дають можливість не думати, що зробити зі своїм життям, аби їх заробити. Можна розвʼязувати серйозніші питання».
Революція в Одеському художньому музеї (ОХМ): від даху, що протікає, до культурного хабу
Наприкінці 2017 року Олександр Ройтбурд переміг у конкурсі на посаду директора Одеського національного художнього музею (ОХМ). Це рішення змінило не лише життя самого художника, але й парадигму музейної справи в Україні.
Стан, у якому він прийняв музей, був катастрофічним. У залах, де висіли роботи Кандинського та Серебрякової, протікав дах, стояли відра з водою, а взимку приміщення майже не опалювалося. З мізерним бюджетом від обласної ради (близько 2,5 млн грн на рік, чого ледь вистачало на зарплати) Ройтбурд розпочав масштабний фандрейзинг.
Що змінив Олександр Ройтбурд в Одеському художньому музеї:
- Клуб Маразлі: Створив спільноту меценатів (бізнесменів, політиків, митців), які своїми внесками фінансували ремонт даху, закупівлю картин та модернізацію.
- Поповнення колекції: За три роки фонди музею поповнилися майже на 600 нових робіт — це більше, ніж за попередні 30 років. Понад 130 творів сучасного мистецтва Ройтбурд подарував з власної колекції.
- Нова експозиція: Вперше з 1987 року була кардинально оновлена експозиція. Відкрився проєкт «Від 20-х до 20-х», який об’єднав класику та сучасне мистецтво.
- Створення реставраційної майстерні: Музей почав самостійно реставрувати твори (відновлено понад 33 роботи), запустивши краудфандингову кампанію «Реставруй з музеєм».
- Перетворення на культурний хаб: В ОХМ почали проводити концерти, лекції (Сергія Жадана, Бориса Херсонського), покази фільмів. Музей став головною туристичною візитівкою Одеси.
Завдяки креативному маркетингу (від співпраці з місцевими ресторанами до випуску дитячого одягу з хмаринками Куїнджі) музей став фінансово життєздатним та привабливим для молоді.
Музейна війна та одеський «Культурний Майдан»: протистояння з місцевими політиками
Феноменальний успіх музею став кісткою в горлі для місцевих політиків. Депутати Одеської обласної ради (переважно від партії «Опозиційна платформа — За життя») розгорнули проти Ройтбурда справжню ідеологічну війну. Його звинувачували в аморальності, порнографії та ненависті до міста.
Коли місцеві політики заявили, що Ройтбурд планує продати оригінали картин, а замість них повісити підробки, художник відповів геніальною іронією. Він почав власноруч малювати серію «Підробки» — копіювати відомі картини з фонду музею (наприклад, твори Куїнджі та Айвазовського), публічно заявляючи:
«Вирішив, що саме так варто вчинити. Потім заміню ними справжні роботи, розбагатію… Треба ж трохи й попіаритися».
4 вересня 2019 року обласна рада проголосувала за звільнення Ройтбурда. Реакція суспільства була миттєвою та безпрецедентною. В Одесі відбувся «Культурний Майдан» — тисячі містян вийшли на мітинг під будівлю ОДА на захист директора. Художника підтримали Сергій Жадан, Олександр Ткаченко, Влад Троїцький та інші лідери думок.
Судові процеси тягнулися роками, але у червні 2021 року Верховний Суд України поставив остаточну крапку, визнавши звільнення незаконним та назавжди закріпивши Ройтбурда на посаді. Мало того, Ройтбурд сам став депутатом обласної ради, а всі виділені йому депутатські кошти (близько 3,5 млн грн) віддавав на закупівлю нових картин для музею.
Громадянська позиція Олександра Ройтбурда: від Революції Гідності до порятунку спадщини
Олександр Ройтбурд був не лише митцем, а й потужним публічним інтелектуалом. Він був активним учасником Революції Гідності (Майдану) в Одесі та Києві. Після втечі Віктора Януковича саме Ройтбурд як куратор організував виставку «Кодекс Межигір’я» в Національному художньому музеї, музеєфікувавши речі корупціонера та врятувавши їх від мародерства.
Художник глибоко розумів роль культури у державотворенні. Його фраза, сказана у 2014 році, стала пророчою для української політики:
«Культура – це галузь, яка ближча до сфери національної безпеки, ніж до індустрії дозвілля».
Ройтбурд відкрито виступав проти провінційності. Для нього Україна завжди була самодостатньою європейською державою, а Одеса — не «південною Пальмірою» чи придатком імперії, а повнокровним сучасним європейським містом.
Олександр Ройтбурд пішов з життя 8 серпня 2021 року у віці 59 років. Його здоров’я значно підкосили як перенесений COVID-19, так і виснажлива судова й політична боротьба за музей. Згодом на його могилі на Єврейському цвинтарі в Одесі встановили пам’ятник, створений на основі збільшеної скульптури Валерія Басанця, про яку митець мріяв за життя.
Ройтбурд залишив по собі колосальну спадщину. Його картини є предметом гордості світових та українських колекціонерів. А Одеський художній музей, якому після смерті директора надали статус Національного, продовжує жити його візією. Він довів, що навіть у найскладніших умовах української бюрократії одна талановита, безкомпромісна і віддана своїй справі людина має владу змінити країну на краще.