“Південна Пальміра”: хоровий фестиваль, який об’єднав міста та країни

На початку осені 1994 року в Одесі відбулася прем’єра фестивалю-конкурсу хорової музики “Південна Пальміра”. Каштани та платани центральних вулиць ще потопали у своїй зелені. У людях ще були свіжі спогади про велику країну, в якій разом жили десятки національностей. Більше на odesskiye.info.

Журі та учасники

У той рік представник однієї з найменших національностей очолив журі пробного турніру любителів та майстрів хорової музики. То був Народний артист СРСР Уно Яарвелла.

У подальші роки на роль голови журі запрошувалися відомі в Одесі та Україні фахівці у галузі хореографічного мистецтва, провідні хормейстри, професори навчальних закладів.

Щороку директор фестивалю намагався запрошувати різних спеціалістів, щоб знайомити з ними публіку, а також гостей фестивалю з різних країн. Завдяки такому підходу колективи та їхні наставники познайомилися з хормейстером Світланою Фоміних з Миколаєва, професором та Заслуженим працівником культури України Григорієм Ліозновим. Роботу різнопланових колективів оцінювали багато інших фахівців.

Найзаслуженішою головою журі фестивалю, безперечно, була Леся Василівна Дичко. Треба сказати, що, незважаючи на безліч заслуг, Леся Василівна завжди із задоволенням приймала запрошення очолити одеське журі. Їй завжди були раді: і учасники музичного форуму, і організатори та члени журі.

Казахстан та Вірменія, Польща та Молдова… Ось далеко не повний перелік тих країн, колективи яких виступали на найкращих сценах Одеси: у Філармонії, Одеській Музакадеї, у концертному залі університету імені І. Мечникова, багатьох інших.

За роки проведення фестивалю його учасниками стали кілька сотень колективів, було виконано понад тисячу композицій.

Участь у фестивалі вважалася престижною. Досить сказати, що його учасники обов’язково вписували собі цей факт у послужний список та різні резюме.

Дещо про творця та душу Фестивалю

Бувають люди, яких називають неспокійними. Вони не турбують решту, а, навпаки, дбають про те, щоб іншим принести користь. Саме так упродовж усього свого життя діяв Олександр Зайцев. 

Бувають люди, наділені титулами та посадами, а від цього, як кажуть, ніякої користі. Олександр Володимирович був людиною, яку не відрізняли високі нагороди. Він і колективи, якими він керував, досягали успіхів на різних фестивалях та конкурсах. То були його головні досягнення. За відмінні результати у хореографічній та організаційній діяльності його досьє неодноразово подорожувало до Києва для того, щоб ця людина була вшанована званням “Заслужений працівник культури”. Але щоразу чиновники, які за це відповідають, відмовляли у клопотаннях, підписаних відомими у місті та країні людьми.

Директор фестивалю виконував значний обсяг роботи. Він розсилав запрошення, особисто розробляв макет програми фестивалю. Завдяки таланту Олександра Володимировича “Південна Пальміра” мала свій гімн. Слова та музику написав він сам.

На жаль, на початку 2008 року О.В. Зайцева не стало. Він встиг провести лише чотирнадцять фестивалів, кожен із яких закінчувався незмінним тріумфом у вигляді гала-концерту. У його планах було залучення до свята музики колективів та виконавців із далекого зарубіжжя: Франції, Італії, інших країн. Цим мріям здійснитися не вдалось. Проте сам фестиваль продовжив свій шлях за календарями головних подій музичного життя міста та країни. Зусиллями близьких О. Зайцеву людей було проведено 15-й, 16-й та наступні фестивалі, які стали носити його ім’я та називатися “Міжнародний фестиваль хорового мистецтва “Південна Пальміра”.

Алла Тимофіївна Іванова: життя, віддане дітям

  До свого порядку денного 11-та сесія міської ради Ізмаїла включила питання про присвоєння міському "Палацу дітей та юнацтва" імені Алли Тимофіївни Іванової, яка керувала...

Євгенія Колесник – сучасна одеська художниця

Художниця з Одеси, Євгенія Колесник, від початку війни всі кошти від проданих картин відправляє на потреби ЗСУ. Це не перший благодійний проєкт молодої майстрині....
.,.,.,.