Триповерховий будинок під номером “1” на вулиці Єлисаветинській схожий на багато будівель кінця 19-го – початку 20-го століть. Однак є одна риса, яка його відрізняє від інших. У тому будинку з народження протягом двадцяти років жив відомий архітектор Борис Михайлович Йофан. Більше на сайті odesskiye.
Народився майстер 28 квітня 1891 р. В нашому місті він закінчив художнє училище в 1911 році. Потім працював у Петербурзі, навчався в інституті витончених мистецтв Риму і досить довго працював в італійській столиці та Тоскані. За його проєктами було зведено навчальні заклади, культові будівлі, лікарні.
У 1924 році вже досвідчений архітектор повернувся на батьківщину, щоправда, там уже змінився державний устрій. Втім, новій владі дуже знадобився талант архітектора. До того, йому довірили створення культових проєктів епохи, один з яких – Палац Рад у Москві заввишки 420 метрів. Однак проєкт втілити в життя не вдалося через вторгнення до СРСР фашистської Німеччини.
Водночас Борису Йофану вдалося реалізувати інші задуми тих, хто визначав хід та стратегію життя країни. За його кресленнями збудовано Будинок Уряду (1931 рік). Йому належить архітектурна ідея павільйону СРСР на Всесвітній виставці в Парижі (1937) зі знаменитою на весь світ скульптурою “Робітник та колгоспниця”.
Гроші Центральної Ради та знаменита скульптура
У житті видатного архітектора стався досить цікавий випадок, пов’язаний саме з “Робітником і колгоспницею”.
Коли в Україні правили Центральна Рада та гетьман Скоропадський, у країні була в обігу власна валюта – карбованець (або гривня). Автором ескізу паперових банкнот був визначний український графік та ілюстратор Георгій Нарбут. 100-гривнева купюра містила зображення … робітника з молотом та селянки із серпом на тлі прекрасного вінка з квітів та плодів.
Коли ж у 1937 році Віра Мухіна створила свою скульптуру “Робітник і колгоспниця”, багато хто подумав саме про банкноти Нарбута. Проте автор макета Борис Йофан наполягав на тому, що він ґрунтувався на античній статуї “Тираноборці”, а робота Георгія Нарбута, мовляв, ні до чого.
Учасник відновлення зруйнованих міст
Лютий 1943 … Фашисти зупинені і розбиті на берегах Волги, в Сталінграді. Уряд СРСР розв’язує питання про доцільність відновлення міста, яке було повністю зруйновано варварами-окупантами. З-за кордону, зокрема, від британського прем’єра В. Черчілля, надходили пропозиції щодо «консервації» міста на Волзі на згадку про війну. Попри ці прагнення, було вирішено місто відродити силами військовополонених.
До наших днів існує думка, що відновлення Сталінграда, який згодом став Волгоградом, пройшло згідно з проєктами, розробленими німецькими фахівцями. Це не так. Генеральний план відновлення та забудови населених пунктів розробляли саме радянські архітектори, серед яких був Борис Йофан.
Борис Йофан прожив довге життя, наповнене великими справами, за що його було відзначено високими нагородами та преміями. Він помер у 1976 році, але навіть майже через півстоліття після цього його ім’я служить місту. Саме ця причина стала одним з аргументів на користь того, що будинок, де він провів перші двадцять років свого життя, отримав у 2020 році паспорт фасаду. Це – реєстраційний документ, який фіксує архітектурне та колористичне рішення, а також прописує цілу низку інженерно-технічних та естетичних норм, відповідно до яких повинен утримуватися будинок.