Письменник з Одеси, Валентин Петрович Катаєв, прожив яскраве, насичене подіями життя. Його твори дають повне право назвати Катаєва одним із найбільших письменників XX століття. Він відрізнявся сміливістю, добротою та різнобічними талантами. Проте мінливість його політичної та життєвої позицій зробила ставлення сучасників до літератора неоднозначним. Більше подробиць на odesskiye.
Дитинство Валентина Катаєва
Юні роки письменника досить докладно описуються у його творах. Народився він 16 січня 1987 року в сім’ї вчителя Одеського єпархіального училища. Через п’ять років у Валентина народився брат Євген. Проте невдовзі, не впоравшись із пневмонією, померла мама. Тому братів виховував батько разом із сестрою. У сім’ї Катаєвих була величезна бібліотека, з класичними, історичними та документальними книгами, а також енциклопедіями. З самого дитинства хлопцям прищеплювали любов до літератури. Швидше за все це і спричинило початкову причину вибору професії хлопчиків. Молодший брат Катаєва – Євген Петров, найбільше відомий своїми творами у співавторстві з Іллею Арнольдовичем Ільфом.
1906 року Валентин Катаєв вступив на навчання до Одеської чоловічої гімназії та вже в ранньому віці письменницькі таланти хлопчика дали про себе знати. У 9 років він написав свій перший вірш “Осінь”, через рік популярне видання “Одеський вісник”, його опублікувало. Юному таланту сподобався інтерес до його творів і за наступні два роки він написав ще 25 поетичних творів. У 1912 році Валентин вирішив спробувати себе у жанрі гумористичних оповідань. Виходило в нього добре, а паралельно з тим, світло побачили два серйозні твори: “Пробудження” та “Темна особистість”.
Живучи в Одесі, родина Катаєвих неодноразово змінювала адресу. На будинку за адресою: вул. Базарна, 4, де народився письменник, встановлено меморіальну табличку. На місці 5-ї чоловічої гімназії, в якій навчалися хлопчики, зараз розташований Одеський аграрний університет, на фасаді якого відкрито меморіальну дошку Валентину Катаєву та Євгену Петрову.
Військові роки у біографії письменника
Коли почалася Перша світова війна, Валентин Петрович пішов добровольцем на фронт, де отримав два поранення та отруєння газами. Тут же, на фронті, Катаєв вперше спробував себе у журналістській роботі, розповідаючи про життя та побут солдатів.
У 1919 році Катаєв брав участь у громадянській війні у лавах Червоної армії. Пізніше він написав про цей час автобіографічну повість: “Записки про громадянську війну”. Після війни письменник повернувся до Одеси, де завідував Вікнами сатири в Одеському телеграфному агентстві.
Творчий шлях
Живучи в Одесі, Валентин Петрович, досить тісно спілкується з Іваном Буніним, під впливом якого змінює стиль своїх творів, дедалі більше уваги віддаючи опису дрібниць та метафор. Таким чином твори його стають виразнішими, читач повніше проживає події в них.
У 1922 році Катаєв переїжджає до Москви, де продовжує кар’єру журналіста і згодом стає співробітником видання “Гудок” і пише короткі гумористичні оповідання на злобу дня. Крім того, Катаєв продовжує писати серйозні твори про громадянську війну.
У 1936 році була написана і опублікована повість “Біліє парус одинокий”, що зробила його автора відомим ледь не по всьому світу. Через рік за книгою було знято кінострічку з аналогічною назвою. “Син полку”, виданий у 1945 році також користувався великою популярністю і був екранізований у 1946 році.
З 1946 року Катаєв стає членом редакційної колегії видання: “Новий світ”. З 1955 по 1962 – працює головним редактором популярного журналу “Юність”, що відкрив безліч неабияких молодих письменників.
1974 року Валентину Петровичу Катаєву було надано звання Героя Соціалістичної праці та вручено орден Леніна.
Останні роки життя
Катаєв писав вірші протягом усього свого життя, проте за цей час не було видано жодної його збірки. Вже в поважному віці він зібрав усі свої записи з поезією, упорядкував і переписав від руки. В результаті отримав сім блокнотів. Але видавати книжки зі своїми віршами сам автор не дуже прагнув.
У 77 років у письменника діагностували онкологію та провели досить складну операцію. Яка, до речі, пройшла успішно – після неї Катаєв прожив ще 12 років. Помер від інсульту, 1986 році.