Давид Ойстрах був гігантом серед музикантів ХХ століття, скрипалем, чия спокійна, незворушна манера поведінки суперечила як виконавчому таланту, так і обставинам його життя і кар’єри. З теплим, потужним тембром, який виконавець отримував від інструменту, та стриманою віртуозністю своєї гри, він був елітою скрипкової школи та надихав багатьох композиторів, у тому числі Прокоф’єва та Хачатуряна. Більше подробиць біографії Ойстраху на: odesskiye.info.
Дитинство та юність музичного таланту
Давид Колкер народився 30 вересня 1908 року в Одесі. Фішель Ойстрах був йому вітчимом, згодом хлопчик взяв його прізвище та по батькові, переробивши Фішеля на Федора. Юному таланту виповнилося три з половиною роки, коли він почав мріяти про кар’єру музиканта. Мама хлопчика співала у хорі Одеського оперного театру. В оркестрі того часу працював Петро Соломонович Столярський. Він з маленького віку відзначив талант Давида і з нетерпінням чекав, коли хлопцеві виповниться 5 років, щоб взятися за його навчання. Треба сказати, що педагог це був чудовий. В 1934 Столярський відкрив школу для особливо обдарованих дітей. Тож таланти Петро Соломонович умів розглянути з першого погляду.
З п’ятирічного віку Ойстрах почав отримувати приватні уроки гри на скрипці та альті. Завдяки педагогічній системі Петра Соломоновича талант хлопчика розкрився на повну силу. Навіть коли батька Давида призвали на фронт, педагог продовжив викладати уроки безкоштовно. Давид Федорович все життя вважав Столярського своїм першим і єдиним учителем, той же, своєю чергою, називав Ойстраха своїм найкращим учнем. Солювати на концертах та їздити на гастролі Давид почав із 16 років. П’ятнадцятирічний він був прийнятий до Одеського музично-драматичного інституту, де продовжив навчання у професора Столярського. Будучи студентом, Давид Федорович виступав з Одеським симфонічним оркестром як соліст і диригент. 1927 року Глазунов запрошує його зіграти свій Концерт для скрипки з оркестром у Києві.
Визнання та світова популярність
У двадцятирічному віці Ойстрах вперше виступив у Ленінграді, через рік – у Москві.
Незабаром скрипаль переїхав до Москви.
В 1935 Давид Ойстрах займає перше місце на Всесоюзному фестивалі музикантів-виконавців. У тому ж році – посідає друге місце, виступивши на міжнародному конкурсі імені Венявського. У 1937 році – перше місце на конкурсі Ежена Ізаї у столиці Бельгії, Брюсселі, після чого музикант стає відомий усьому світу. Королева Бельгії, Єлизавета, особисто написала скрипалеві: “Ваша незрівнянна гра залишиться незабутньою і для мене, і для всієї Бельгії…”.
Коли в 1962 році в Москві проходив другий Міжнародний конкурс імені Петра Чайковського, до міста приїхала королева Єлизавета. Високопоставлена особа виявила бажання відвідати квартиру Ойстраху і відмовити їй ніхто не наважився. Музикант розділив із королевою обід.
У воєнні роки сім’я Ойстрахів евакуювалася до Свердловська, але Давид Федорович брав активну участь у підтримці військового та цивільного населення. Він солував у шпиталях, виступав блокадному Ленінграді, давав концерти морякам. У 1943 році утворилося тріо музикантів: віолончеліст Святослав Кушневицький, піаніст Лев Оборін та Давид Ойстрах – скрипаль. Виконавці швидко завоювали народне визнання та любов.
Після закінчення війни Давид Ойстрах розвинув активне гастролювання. Арам Хачатурян написав концерт спеціально для Давида Федоровича, а Дмитро Шостакович – присвятив Перший концерт для скрипки.
Одружився Давид з Тамарою Іванівною Ротеревою, досить відомою піаністкою. У 1931 році у подружжя народився син, Ігор, який також став скрипалем. Тато і син часто стояли разом на сцені, чудово поєднуючи і доповнюючи виконання один одного.
Гучне пограбування
Давид Ойстрах знав ідиш, читав на ньому твори єврейських письменників, дивився вистави. Весною 1966 року він дав на Землі Обітованій кілька концертів, відвідав Академію музики в тель-Авіві, провів зустрічі із ізраїльською молоддю, музикантами. В 1968 Давид Федорович відмовився підписати так званий “лист радянських євреїв”, в якому висловлювався осуд ідеї сіонізму. У відповідь усі члени чинного тоді уряду проігнорували шістдесятирічний ювілей Ойстраха.
Через час квартира у Москві, що належала музикантові, була пограбована. Не виключено, що це також була спроба вказати маестро на його місце. Винесли тоді все, окрім інструментів. Украли гроші, речі, серед яких був золотий, інкрустований діамантами, портсигар, подарований Ататюрком; презентована королевою Бельгії дорогоцінна шахівниця з фігурами із золота та срібла, символічний золотий ключ від входу до Єрусалиму. Але скрипки Страдіварі, серед яких була і мініатюрна – подарована королевою Єлизаветою, не взяли. Просто не зрозуміли їхніх цінностей.
Не взяли також 29 платівок чистого золота, зроблених спеціально для Давида Федоровича. На них було темне напилення, і зловмисники не зрозуміли, що це за цінність.
Невідомо, як довго тривало б розкриття цього пограбування, якби не помилка грабіжників. В одного з них випав еспандер, на якому великими літерами було позначено прізвище Ніконов. Грабіжників знайшли швидко: це був відомий злодій-рецидивіст Борис Ніконов та його спільники.
Ця історія лягла в основу твору братів Вайнерів “Візит до Мінотавра”.
Давид Ойстрах помер 1974 року в Амстердамі – практично відразу після концерту в артиста стався серцевий напад.