Перлина біля моря – це Одеса, місто, в якому кіно не лише люблять, а й знімають. Звук ринди, позивного Одеської кіностудії, та маленький білий вітрильник на заставці стали своєрідним сигналом того, що зараз розпочнеться хороший фільм. Це цілком заслужена думка, вона складалася не один рік і визнана не одним поколінням любителів кіно.
Якщо трохи заглибитись в історію кінематографа, то можна з’ясувати цікаві факти. Виявляється, перші живі картинки глядачі могли побачити ще у січні 1894 року. Саме тоді Йосип Тимченко, механік Новоросійського університету, що розташовувався в Одесі, вперше представив свій унікальний апарат. Цей апарат пересував із певною швидкістю стрічку з картинками, а зображення було спроєктовано на екран. Було це на з’їзді натуралістів та лікарів. Але винахідник свій механізм не запатентував, тим самим поступився правом першості братам Люм’єрам. Більше на odesskiye.info.
Основні цілі Одеського кінофестивалю
Не дивно, що в цьому місті, з його давніми кіношними традиціями, було організовано і протягом багатьох років проводиться фестиваль такого високого рівня та масштабу, як Одеський міжнародний кінофестиваль або, як заведено називати його скорочено – ОМКФ. Його значення для українського кінематографа важко переоцінити, у своїй сфері він – справжня перлина!
Вперше ця подія відбулася у 2010-му році. Дні його роботи не могли залишитись непоміченими ні городянами, ні гостями міста. Літо, як час проведення, було обрано не випадково – це час відпусток, коли до Одеси приїжджає безліч гостей, тим самим роблячи аудиторію переглядів максимально широкою. Саме спрямованість на звичайного, не надто прискіпливого глядача визначає зміст конкурсної програми.
Відбір ведеться таким чином, щоб фільми, показані у рамках фестивалю, були цікаві кожному, хто приходить до зали, а не лише професійним кінематографістам. Основна його ідея – це демократичність. Організатори звертають особливу увагу на якість та зміст кінострічок, стежачи за тим, щоб кожен перегляд міг принести глядачеві естетичне та інтелектуальне задоволення.
Свою думку глядачі можуть висловити голосуванням у номінації “Приз симпатій глядачів”, що робить фестиваль ще більш привабливим для широкої глядацької аудиторії.
Крім цього, ОМКФ має на меті популяризацію національного кінематографа на світовому рівні. Відбувається це шляхом залучення до співпраці закордонних фахівців та учасників конкурсних та позаконкурсних програм. До речі, це не перший і не єдиний кінофестиваль, що відбувається в Одесі. Але, без сумніву, наймасштабніший. Організатори вважають, що проведення такого заходу – це також шлях до відродження Одеської кіноіндустрії, такої популярної в недавньому минулому.
Конкурсні програми
Традиційно основних конкурсних програм три: національне, міжнародне та європейське документальне кіно. Інтерес претендентів був помітний вже на 1-му фестивалі: на участь у конкурсі було подано близько 200 заявок при запланованих 16-ти конкурсантах.
До фільмів-учасників з основної програми фестивалю застосовуються певні вимоги. Зокрема, фільм не має бути у широкому прокаті до початку проведення конкурсу. У міжнародну частину конкурсу приймаються лише повнометражні фільми. Однак, крім основної програми, фестиваль передбачає різні секції, де учасники можуть показувати свої роботи ще на рівні проєктів або ті, що знаходяться на стадії виробництва.
У складі журі різні роки були такі відомі діячі кінематографа як голландський режисер Йос Стелінг, польський актор Єжи Штур, українська актриса Ада Роговцева, британський кінорежисер Крістофер Хемптон, оскароносний композитор Говард Шор, народна артистка України Лариса Руснак, режисер Петер Бросенс, продюсер з Британії Таня Сегачан.
Призи Одеського кінофестивалю
Переможцям фестивалю вручаються призи у наступних номінаціях:
– гран-прі “Золотий Дюк” – за підсумком глядацького голосування;
– у міжнародній частині конкурсу учасники отримують нагороди у категоріях “найкращий фільм”, “найкращий режисер”, “найкраща акторська робота”. Крім цього журі може присвоїти ще дві спеціальні премії у тій категорії, яку вважатиме за гідну;
– учасники національного конкурсу можуть розраховувати на призи за кращий повнометражний та короткометражний фільм, кращу режисерську та кращу акторську роботу.
– європейським документалістам також вручається статуетка “Золотого Дюка” за найкращий фільм у своїй номінації.
Також журі мало право відзначити спеціальним дипломом будь-яку роботу, що йому сподобалася.
Заходи позаконкурсної програми
Крім боротьби за призи фестивалю, в рамках ОМКФ передбачено різноманітні програми та секції, в яких беруть участь професіонали індустрії, зацікавлені у загальному розвитку української кінематографії. Тут все організовано для того, щоб артисти, продюсери, режисери, представники мас-медіа та кінотеатрів могли спілкуватися, обмінюватись думками, обговорювати нагальні питання, встановлювати взаємовигідні зв’язки. Для цього проводяться круглі столи, конференції, диспути, де представники професії можуть спілкуватися між собою, а також чиновниками, у віданні яких перебуває український кінематограф.
Важливою для розширення зв’язків є участь іноземних фахівців, які отримують можливість краще дізнатися про можливості та ступінь талановитості українського кіновиробництва.
Цьому сприяє й організований у рамках фестивалю Кіноринок – майданчик для спілкування тих, хто зрештою несе кіно його головному споживачеві – глядачеві: компаній з прокату, працівників кінотеатрів, кіностудій, дистриб’юторів.
Усвідомлюючи охоплення питань та тем, що порушуються на Одеському кінофестивалі, можна уявити – наскільки це непростий захід, який потребує ретельної та багатогранної підготовки. Так чи інакше до його організації залучаються багато сфер міської інфраструктури: транспорт, зв’язок, готелі, ресторани, театри, кінотеатри, міські комунальні служби. Все це виводить фестиваль на рівень загальноміської події.
Де відбуваються покази Одеського фестивалю
Спочатку основним майданчиком, що назвався Фестивальним центром, був кінотеатр “Родина”. Саме тут відбувалися всі найважливіші події та показ конкурсних робіт. Але вже починаючи з 2012-го року засновники ухвалили рішення про організацію Фестивального палацу. Місцем для нього обрали Одеську музкомедію – театр, де зал вміщує більше глядачів, а сцена краще підходить для позаконкурсних заходів. “Родина” залишилася місцем, де приймали учасників позаконкурсних програм, ретро показів та місцем для проведення занять Літньої кіношколи.
Грандіозне відкриття фестивалю традиційно відбувається в Оперному театрі. Гості проходять у будівлю по червоній килимовій доріжці, вздовж якої розташовуються городяни, які прийшли подивитися на знаменитих учасників. Звісно, Одеський фестиваль не може поки що змагатися з Каннським чи Берлінським, проте у різні роки по доріжці пройшлися Емір Кустуриця, Кшиштоф Зануссі, Джон Малкович, Олександр Гордон, Михайло Жванецький, Отар Іоселіані, Володимир Горянський, Роман Карцев.
Кількість глядачів, які відвідали заходи кінофестивалю, з року в рік вагалася, але незмінно зростала: від 40 тисяч у 2010 році до 120-ти у 2015-му. Тому організатори залучали до показів не лише основний майданчик, а й інші одеські кінотеатри.
Але найбільше незабутніми протягом всього часу існування фестивалю для одеситів напевно залишалися відкриті покази на Потьомкінській! Щороку організатори намагалися вибрати для цього заходу фільм, який, безумовно, сподобався б кожному, хто прийшов на перегляд. Ось назви деяких з них: “Вогні великого міста”, “Шантаж”, “Шерлок Холмс”, “Дамське щастя”. Навіть цей неповний перелік говорить про те, як серйозно ставляться організатори до задоволення інтересу найширшої аудиторії глядачів. З 2015-го саме завдяки ОМКФ Потьомкінські сходи мають статус “Скарб європейської кінокультури”.
У 2023 році через обставини Одеський міжнародний кінофестиваль проводили в Чернівцях. Але всі ми – й одесити, й організатори – віримо та сподіваємося, що фестиваль обов’язково повернеться до рідної Одеси!