5 одеських вчених діячів, яких ми згадуємо не так часто

 

Одеса — місто не тільки романтичних променадів і богемних вечорів, не тільки курйозів і анекдотів. У цьому місті в тому числі народжувалися і працювали великі уми, чий внесок в науку значно змінив наше нинішнє існування, а ми навіть не підозрюємо про це, пише odesskiye.info.

Так, ми знаємо Мечникова, Філатова і Заболотного. Так, ми знаємо, як тут була розвинена мікробіологія і медицина, але хіба це все? Хіба Одеса не породила в тому числі великих вчених, які просунули гуманітарні науки? І хіба всі великі досягнення відкривалися тільки тими, хто приїжджав сюди працювати на час?

Зараз ми поглянемо на великих вчених, які якщо і не народилися в Одесі, то присвятили їй все своє свідоме життя. Роботи цих людей до сих пір вивчаються в університетах, хоч їхні імена і не такі гучні, як Мечников і Філатов.

Марія Станішевська (1871 – 1937): перша викладачка ВНЗ

Ця вчена в першу чергу знаменита тим, що стала першою жінкою-викладачкою у вищому навчальному закладі (в Новоросійському університеті). Однак, це далеко не єдина її заслуга — ця жінка також стала доктором медичних наук і довго пропрацювала в Одеській міській лікарні.

Нехай її ім’я звучить не так часто, але Марія Станішевська брала безпосередню участь у профілактиці та лікуванні холери і дифтериту. Наполеглива робота привела до того, що у діячки медицини накопичилося безліч наукових статей, які вона публікувала в різних виданнях, в тому числі іноземних. Взагалі, це була людина дивовижного інтелекту: нарівні з глибокими знаннями у медицині, вона вільно володіла українською, російською, англійською та французькою мовами.

Також Марія Станішевська якимось чином знаходила час для активізму: вона підтримувала українську студентську громаду і нарівні з цим допомагала молодим людям приймати м’якші рішення, які не залучали б увагу недоброзичливців радикалізмом.

У результаті, можна сказати, що Марія Станішевська — не менше цінна гордість для Одеси у питанні медицини, ніж вчені, чиї імена звучать постійно.

Лідія Гінзбург (1902 – 1990): майстерний теоретик нон-фікшену

Історія її життя по більшій світла, що є великою рідкістю для великих людей, хоча було і безліч перепон на її шляху.

Пані Гінзбург народилася в родині талановитого і працьовитого бактеріолога, але не пішла по стопах батька. На самому початку становлення дівчину зацікавив театр, і вона навіть була учасницею «КЛГТу» (розшифровка: Конфрерія Лицарів Гострого Театру). Там вона виступала з такими талановитими митцями, як Ріна Зелена, Віра Інбер та Аркадій Погодін.

Що правда, театр ненадовго зацікавив на той момент ще тільки майбутню вчену. Вона відправилася вивчати особливості та майстерність словесності у петербурзький Інститут історії мистецтв. Не те щоб їй пощастило влитися у вчені кола — дівчина багато працювала і горіла своїм заняттям, тож не дивно, що їй вдалося стати аспіранткою і вже в 1926 році випустити ряд наукових робіт у галузі філології.

Інститут, де вона працювала, закрився через «повстання формалістів», які виступали проти стовідсоткової ідеологізації мистецтва. Тоді Лідія Гінзбург влаштувалася викладачкою в іншу інституцію. З початком же Великої Вітчизняної вона працювала штатним редактором радіокомітету, за що в підсумку отримала медаль. Щоправда, як тільки почалася післявоєнна «чистка», нагорода науковиці виявилася марною і ніяких поблажок їй не давала. Науковиці була відведена одна з принципових ролей в так званому «єврейському шкідництві в літературознавстві», але діячці, так би мовити, пощастило, що Сталін помер раніше, ніж від рук режиму померла вона.

Родюча робота Лідії Гінзбург в результаті значно просунула знання про нон-фікшен. Вчена ретельно вивчала всі прояви фактуальной літератури, від малих літературних форм як есе і записники до письменницьких громад в особі мемуарів, багатотомних щоденників і автобіографій. В результаті їй належить концепція «проміжної літератури» — це такі твори, в яких в гармонійному симбіозі зображені реальні події не без художнього початку. І нарівні з усім цим діячка науки писала сама.

У підсумку вся ця родюча робота принесла науковиці прижиттєве визнання. І в старості вчена була оточена людьми, які цінували і любили її, і вона бачила, як плоди її робіт розлітаються по всій країні і навіть за її межами на заході.

Сергій Чуклін (1909 – 1974): майстер холодильної техніки

Так, холодильники теж наука. В принципі, будь-яка техніка з’являється не на порожньому місці, і цим ми зобов’язані таким діячам і вченим, як Сергій Чуклін.

Відучившись в Одеському інституті інженерів водного транспорту, дослідник щільно зацікавився технікою для побутового життя. Звичайно ж, його дослідження і роботу перервала війна, яка заважала буквально всім простим людям. Однак, після неї Сергій Чуклін зумів повернутися до свого заняття: інженерної діяльності нарівні з викладанням.

Тепломасообмін і термогідравлічні процеси, вивчення експлуатаційних характеристик — все це звучить як якесь прокляття для людей, які бачать в холодильнику звичайну побутову річ. Всіма цими особливостями охолоджувальних систем займався хтось в минулому, щоб зараз було зручно нам.

Що зробив конкретно Сергій Чуклін? Йому належать дослідження інеєформування, створення нового методу розрахунку усушки продуктів, які знаходяться на зберіганні, а також завдяки йому були створені системи розподілу повітря і охолодження фруктоовочесховищ і також охолодження для хімічних і нафтохімічних підприємств.

І нарівні з усім цим цей учений також прославився як прекрасний педагог і вмілий наставник.

Подружжя Ноткіних-Фельдманів: блискучі бібліографи

Віктор Фельдман і Ольга Ноткіна — одна з найзнаменитіших пар в Одесі. Цей союз породив не тільки образ ідеальної любові людей, які горять однією справою, а й ряд наукових робіт на краєзнавчу і літературну тематику.

Обидва з пари обожнювали книги і працювали в Науковій бібліотеці Одеського держуніверситету імені І. І. Мечникова. Завдяки їхній роботі і допомозі зі своїми завданнями в рази краще справлялися науковці, студенти, шанувальники літератури, краєзнавці тощо, як з Одеси, так і з інших міст і навіть країн.

Перед тим, як знайти своє визнання, Віктор Фельдман пройшов жахи війни: поранення, контузії, смерть і ріки крові під крики пропагандистів про вірність батьківщині. В результаті доля розпорядилася так, що вчений потрапив на роботу до Наукової бібліотеки, в яку він закохався на все своє життя і в якій пропрацював 52 роки, ставши одним з кращих бібліографів.

За часів гонінь на все «неправильне» (тобто, ідеологічно невідповідного), вчений берег літературу, за яку його могли позбавити всього.

Ольга Ноткіна у свою чергу також пережила страхіття війни: і працювала до знемоги, нехай і не на фронті, і голодувала, і віддавала останнє, і ховала тих, кого любить. І потім також все її життя пройшло у тих же самих бібліотечних залах. Дивовижна здатність жінки залишатися спокійною і доброзичливою (така ж здатність була і у її чоловіка) зробила з неї легенду в бібліографічних колах. Багато хто дивувався, як після стількох кошмарів ця пара не зробилася запеклою і була готова допомогти всім, кому це було потрібно.

Новини від TicketsBox: В Одесі відбудеться концерт короля італійського соулу Mario Biondi

В Одесі 11 жовтня буде звучати музика на всі часи у виконанні Маріо Біонді. Співак зі стилем відмінного сучасного фюжину. В ньому органічно переплітається...

Двоповерховий будинок біля моря для безпритульних котів?

Одеські волонтери для безпритульних котів встановили на пляжі двоповерховий будиночок, де вони будуть нагодовані та відігріті. Про перспективне Райське життя на березі моря у...
.,.,.,.