Федір Леонтович: син священика та ректор університету в Одесі

Видатний вчений-правознавець та педагог, кавалер трьох орденів Російської імперії Федір Леонтович народився у Чернігівській губернії. Його батько був православним священником. Це дало можливість хлопчику вступити до престижної Ніжинської гімназії, а потім і до Київського університету імені Святого Володимира.

У період навчання в університеті він захопився історією права, зокрема Великого князівства Литовського. Вже 1860 року 27-річний правознавець написав першу наукову роботу і того ж року вступив на посаду позаштатного викладача законознавства Першої гімназії Києва. Більше на odesskiye.info.

Молодий вчений в Одесі

З квітня 1861 року на довгі три десятки років життя Федора Леонтовича було пов’язане з Одесою, куди його перевели працювати до Рішельєвського ліцею. Там він виконував посаду ад’юнкту кафедри державного права.

Вже в Одесі він захистив наукову працю “Давнє хорвато-далматське законодавство” (1868). Це була одна з перших наукових праць, захищених в університеті Одеси, який перетворили з Рішельєвського ліцею лише за три роки до цього.

Після отримання ступеня доктора права Федора Івановича запросили працювати ординарним професором університету, який тоді потребував таких кадрів. Своєю чергою, він не підбив тих, хто його рекомендував до цього навчального закладу. Протягом багатьох років він сприяв тому, що наш університет став одним із великих центрів країни.

Двічі ректор університету

Вже 1869 року 36-річного вченого обирають ректором університету, а 1872-го йому довіряють керівництво університету на другий термін. Значну частину свого часу Федір Іванович віддавала науковій роботі, активно займається питаннями з розвитком університетської інфраструктури. Саме за нього було отримано дозвіл створення Астрономічної обсерваторії, яку відкрили 1871 року.

Студенти поважали свого професора, Він завжди був радий допомогти тим, хто мав труднощі в навчанні; допомагав вирішити конфлікти, що виникали серед молоді. За це всі студенти прозвали Федора Івановича своїм другом.

Одним із таких вихованців професора став С.А. Бершадський, випускник 1872 року. Протягом багатьох років Сергій Олександрович викладав правові дисципліни в університеті Санкт-Петербурга. Як і його вчитель, він цікавився питаннями історії Великого князівства Литовського.

Федір Іванович був людиною, яка ділилася своїми знаннями та досвідом із містом. Це, наприклад, змогли дізнатися, чи в Одеській жіночій гімназії О.В. Піллер. У 1884 році, коли Леонтович продовжував займатися складною адміністративною роботою, хоча вже на посаді проректора університету, його затвердили членом Опікунської ради цього навчального закладу. На жаль, на цій почесній посаді він перебував недовго, оскільки в Міністерстві освіти розсудили, що досвідчений адміністратор та надійний фахівець потрібний в Одеському комерційному училищі. Федір Іванович став директором цього училища, залишаючись на посаді до 1892 року.

Того ж року для вченого розпочалася нова віха наукового та творчого шляху. Його перевели до Варшавського університету, де він протягом десяти років керував кафедрою історії російського права.

Роки напруженої праці, наукової діяльності негативно позначилися на здоров’ї видатного вченого. 1902 року він вийшов у відставку, але продовжував займатися науковою діяльністю. 1910 року він виїхав на лікування до Кисловодська, де прожив зовсім недовго. 21 грудня того ж року вчений помер. Тіло вченого перевезли до Одеси, де поховали на Першому християнському цвинтарі.

Юхим Березін: актор, який розсмішив усю країну

“Блакитний вогник”, “Кінопанорама”, концерти у великих залах та у перервах між боями… Все це епізоди довгого театрального шляху Юхима Березіна – одного з найцікавіших,...

Міжнародний дипломатичний ярмарок

Попри те, що Одеса не є столицею держави, у ній широко представлено багато країн світу. Так було завжди. Колись у другій половині дев'ятнадцятого -...
.,.,.,.