Забуті імена Одеси: педагог і мовознавець Олексій Фльоров

 

Якось непоміченим пройшов ювілей вченого, педагога, викладача декількох одеських гімназій Олексія Павловича Фльорова, який народився 14 березня 1866 в селі Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії, пише odesskiye.info.

Сім'я майбутнього педагога

Виховувався хлопчик в родині, де батько Павло Миколайович був священиком, а мати Євдокія Пилипівна - дочкою священика.

По спогадам сина вченого, сім’я його батька біла вельми релігійною, з високими духовними цінностями.

У 1875 році Олексій став учнем Новгород-Сіверської гімназії, а в 1884-1888 роках був студентом Петербурзького історико-філологічного інституту, в якому студенти виховувалися в класичному дусі.

Чверть століття, присвячена Одесі

Влітку 1888 року випускника Фльорова розподілили в одеську Рішельєвську гімназію. Потім він працював в реальному училищі, кадетському корпусі, викладав в Маріїнській жіночій і Третьої чоловічій гімназіях.

У 1889 році талановитий педагог став членом історико-філологічного товариства, яке плідно працювало в місті, а пізніше - редактором «Педагогічного збірника».

У 1892 році в Ревелі побачила світ перша самостійна книга О. Фльорова «План «Слова о полку Ігоревім», одна з двох сотень статей, книг, методичних розробок вченого. У 1894 році побачила світ його «Граматика стародавнього церковнослов'янської мови порівняно з російською», що була нагороджена премією Петра Великого, а пізніше перевидана 6 разів.

Олексій Фльоров був серед тих фахівців, які направили уряду Росії Маніфест, що стосується реформи правопису. Реформа відбулася вже після революції 1917 року, яка сталася в Росії.

Робота в Петербурзі і повернення на Чернігівщину

У 1913 році талановитого педагога перевели в Петербург, де він викладав словесність майбутнім військовим, а також продовжував друкуватися в «Педагогічному збірнику» та інших видання.

Олексій Павлович проявив себе як організатор навчальних закладів. У 1916 році він був серед творців Учительського інституту в Чернігові, став його першим очільником. Через сім років його талант і заслуги оцінила вже нова влада - йому запропонували працювати у Народному комісаріаті освіти (міністерство освіти) і очолити відділ шкільної освіти, однак він не прийняв цього запрошення і його призначення не відбулося.

Олексій Павлович залишився в Чернігові, де не було роботи, постійно бракувало коштів для існування. Незважаючи на це, він продовжував свою наукову діяльність, писав статті, які з різних причин поверталися неопублікованими. Час від часу він проводив заняття з дітьми у себе вдома.

У роки Другої світової війни А.П. Фльорова і його сім'ю спіткала біда: згорів будинок, а в ньому - бібліотека, рукописи вченого. Але ні голод, ні нужда не змогли зламати вченого. Він продовжував відстоювати ідею про необхідність вивчення класичних художніх творів у школах.

Олексій Павлович пішов з життя 5 серпня 1954 року на 89-му році життя. Сьогодні ім'я вченого і педагога носить вулиця в Чернігові. На жаль, ім'я вченого ніяк не відбито у топоніміці Одеси, міста, в якому він жив і працював понад чверть життя. Це означає, що є, над чим працювати керівникам місцевої освіти і всім тим, хто намагається зберегти історичну пам'ять про минуле чорноморського міста.

Comments