Осип Сіркес – прообраз Нікіфора Ляпіс-Трубецького з “12 Стільців”

Більшість героїв роману “12 Стільців”, Іллі Ільфа та Євгена Петрова – вигадані, але серед них є ті, яких і вигадувати не треба. Так прототип Никифора Ляпіс-Трубецького, автора нескінченної “Гавриліади” – земляк письменників, одесит Осип Количов. Більше деталей на odesskiye.info.

Походження із творчої сім’ї

Количев – це псевдонім письменника, при народженні його назвали Осип Якович Сіркес. Народився майбутній поет 16 травня 1904 року у сім’ї популярного одеського репортера Якова Сіркеса, що публікувався під ім’ям Фауст. Осипа можна назвати спадковим літератором. Батько його, не лише писав статті, а й був автором кількох книг, у тому числі про колонізацію Аргентини, нетрища Одеси та навіть випустив збірку жартівливих віршів.

Юні роки та перші написані рядки

З дитинства Осип складав вірші, оповідання, писав невеликі нариси. Його перші “проби пера” були написані, у прямому сенсі, на звороті батьківських рукописів. З одного боку, чіткі впевнені літери Якова Сіркеса, стаття-некролог про лікаря та громадського діяча Германа Адлера. З іншого, дрібним і нерозбірливим почерком записаний драматичний монолог, придуманий сином.

У молоді роки письменник був серйозно захоплений поетом Семеном Надсоном. У своїх спогадах Осип сам говорив про те, що буквально обожнював цього мрійливого єврейського юнака. Звичайно, це далося взнаки на його творах. А одного разу, гуляючи рідною Одесою, Осип зустрів Семена Кірсанова, той йшов і читав уголос збірку віршів Володимира Нарбута. Хлопчики познайомилися, Осипа ця зустріч ввела у коло юних літераторів Одеси.

Навчався Сіркес в Інституті народної освіти. Коли почав публікуватися, не гребував навіть відвертою халтурою, активно пропонуючи свої твори до будь-яких видавництв. Тоді він бере псевдонім. Був у 18 столітті боярин Осип Андрійович Количев; молодій людині сподобалося гучне ім’я і в російській літературі з’явився поет і перекладач Осип Количев. Обидві ці обставини стали приводом для Ільфа і Петрова розповісти про свого земляка в “12 Стільцях” – відобразивши його в особі завзятого хлопця, що впевненою ходою, слідував від редакції до редакції.

Тематика, яка принесла популярність

З 1922 року Количев став членом гуртка літераторів “Потоки Жовтня”. Там він познайомився і потоваришував з Едуардом Багрицьким, за ним потім переїхав до Москви. У столиці Количев виявив надзвичайну хватку, швидко розібравшись у тому, що треба писати, щоб мати попит. Завдяки “героїчній тематиці”, у 30-х роках він публікує кілька збірок власного авторства. Його книга “У Чорного моря” рясніє віршами про боротьбу проти французьких окупантів в Одесі в 1918-1919 роках. Слідом в Осипа Количева виходять книжки “Щорс”, “Олеко Дундич”. У цей же час він перекладає вірші єврейських поетів.

Наприкінці 30-х років Осип Якович почав писати слова до пісень: він працює в тандемі з Краснознаменським ансамблем. У 1942 році Количев написав слова для пісні про армію, яка стала настільки популярною, що звучала на радіо після зведення з повідомленням про перемогу.

Йосип Якович став автором ще низки віршів до пісень. Його перу належать: “Поема про Україну”, “Ластівка-касаточка”, “Ешелон за ешелоном” та ін. Коли був період виявлення та цькування “безрідних космополітів”, а всі єврейські поети, яких він перекладав, потрапили в опалу, Количева швидше всього врятувало саме авторство такої кількості, безумовно, популярних пісень.

Захоплення для душі

Крім основної діяльності, що була пов’язана з літературою, письменник серйозно захоплювався живописом. Більшість його картин були пейзажами, мабуть, таким чином він відпочивав від необхідності складати хвалебні оди, продиктовані тим часом.

Помер Йосип Сіркес у віці 68 років, 5 січня 1973 року. Похований на Востряковському цвинтарі, поряд із легендарним Вольфом Мессінгом. У Літературному музеї Одеси зберігається його архів.

Леонід Буряк: одесит у Клубі імені Григорія Федотова

У чемпіонаті з футболу будь-якої країни, незалежно від його імені, головними трофеями є найвищі місця. Вони дають право на участь команди у європейських клубних...

Анна Ісакович: одеська зірка, яка підкорила сцени Європи

  У 1920-1940-х роках європейські країни змогли познайомитися з творчістю співачки Анни Ель-Тур, дочки відомої в Одесі людини, гласного міської думи, засновника гідропатичного закладу на...
.,.,.,.