За двохсотлітню історію свого існування село Баннівка Болградського району багато разів змінювало свою державну приналежність, поки не стало частину території Української РСР, а з 1991 року – незалежної України. Вважається, що село, і розташоване у 25 км на схід від Болграда, засноване болгарськими переселенцями з Фракії, пише odesskiye.info.
У селі є фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, середня школа, дошкільний заклад «Колосок», відділення зв’язку та агрофірма «Ніка-Інвест-агро». Всі ці установи і організації своєю працею примножують добробут Баннівка.
Головним історичним надбанням села є його уродженці, болгари, які створили частина слави своєї історичної батьківщини – Болгарії.
Учень гімназії, не став учителем
У 1863 році в цьому селі народився “батько” болгарської кавалерії Іван Колєв. Там він отримав початкову освіту і вступив до Болградську гімназію, яку закінчив в 1882 році. Скориставшись правом стати вчителем, він подав заявку на цю посаду в рідному селі. Але йому відмовили. Попри цю невдачу, пізніше він став дрібним чиновником в муніципалітеті.
У 1884 році Іван Колєв поїхав в Софію, де працював помічником секретаря Софійського окружного суду, потім, – став секретарем.
Початок військової служби
Кінець 19-го століття був неспокійним для Болгарії часом. Отримавши свободу, після ряду турецьких воєн, вона повинна була доводити своє право на існування. У цей, безумовно, їй допомагали болгари, які вже відчули, що таке жити у своїй країні, що таке свобода говорити, писати, вчитися рідною мовою.
Але прийшов 1885 рік, який приніс нове випробування. 2 листопада розпочалася сербсько-болгарська війна, а вже 9 листопада Іван Колєв записався добровольцем в так званий студентський легіон.
У січні наступного року він вступив в Софійське військове училище, в 1887 році закінчив його з відзнакою і молодого офіцера зарахували командиром взводу в 3-й кавалерійський полк в Пловдиві.
У 1894 році Іван Колєв закінчив Військову академію в Турині, був підвищений до звання капітана і повернувся до Болгарії. З того часу він служив в кавалерії, а пізніше був переведений в Генеральний штаб генерального штабу, читав лекції з військової історії офіцерам кавалерійського училища, а потім став начальником штабу кавалерійської інспекції.
Ініціатор розвитку кавалерії
З ініціативи Івана Колева були відкриті кавалерійські курси для наймолодших кавалерійських офіцерів і засновані кінні змагання в болгарській армії. У лютому 1904 року він був проведений в чин підполковника і призначений начальником штабу Кінної інспекції.
Надалі він взяв участь в Балканських війнах 1912-1913 років, під час яких служив на посаді начальника штабу деяких армій. Уже в роки Першої світової війни він став генерал-майором, а під кінець був короткий час командувачем незалежної болгарської армією в Добруджі, на цій посаді він пробув останні дні свого життя.
На честь засновника болгарської кавалерії в країні названі села Генерал-Колево в Варні й Добричі. У Добричі також є вулиця, названа на його честь воєначальника, встановлено меморіальну дошку.
Пам’ятають про свого земляка і в селі Баннівка. У 2011 році в селі було споруджено йому пам’ятник за проєктом архітектора Димитра Янкова і був побудований цей пам’ятник.