17 травня 1856 року було прийнято Положення про діяльність Російського товариства пароплавства і торгівлі (РОПіТ), а 3 серпня Імператор затвердив статут морської організації, правління якої почало працбвати у Петербурзі, а контора, робочий орган, розмістився в Одесі. Половина правління товариства було призначено урядом, що надало йому позику в 35 мільйонів рублів терміном на 20 років і щорічний кредит в 1 мільйон. З появою на Чорному морі профільної компанії в Одесі почало своє формування велике пароплавство і морський вузол вже державного значення. Першим директором товариства став капітан 1-го рангу Микола Андрійович Аркас, представник родини, з якою Одеса була знайома протягом декількох десятиліть, пише odesskiye.info.
Захар Андрійович Аркас
Першим із роду Аркасівв в Одесі з’явився уродженець грецького міста Литохоро, син викладача стародавніх мов і історії Захар Андрійович Аркас. У 1806 році Захар, якому виповнилося 13 років, став волонтером Чорноморського флоту. У 1828-1829 роках, будучи учасником Російсько-турецької війні, за проявлену мужність був удостоєний ордена Святої Анни 3-го ступеня і Святого Володимира 4-го ступеня.
У березні 1830 року був призначений помічником капітана Одеського порту, проте він став відомим, завдяки своїй науковій праці «Початок установи російського флоту на Чорному морі і дії його з 1778 по 1798 року», визнаною в науковому світі однією з перших вдалих спроб в історіографії уявити літопис Чорноморського флота на першому етапі його існування. До того ж стаття З.А. Аркаса була опублікована в 1858 році в авторитетному одеському виданні «Записки Одеського товариства історії та старожитностей».
Будучи засновником і першим директором Херсонеського музею старожитностей, він багато разів поповнював колекцію Музею Одеського товариства історії старожитностей монетами і збереженими від знищення архітектурними деталями, знайденими в Херсонесі.
Микола Аркас – перший директор РОПіТа
У багатодітній родині вчителя Андреаса Аркаса дванадцятою дитиною був Микола – майбутній директор РОПіТа. Народжений 8 травня 1816 року, коли старший брат Захар був уже загартованим у походах моряком, він хотів стати теж моряком і в 11-річному віці був визначений волонтером на 84-гарматний корабель «Імператриця Марія», на якому старшим офіцером служив улюблений брат Миколи – Захарій.
Пройдуть роки, Микола стане не тільки офіцером флоту, а й організатором морського господарства на берегах Чорного моря – РОПіТа.
Відразу після затвердження Статуту Російського Товариства пароплавства і торгівлі, його керівництво підписало в Марселі контракт з французьким акціонерним товариством «Compagnie des Forges et Chantiers de la Mediterranée» на будівництво чотирьох залізних пароплавів: «Великий князь Костянтин», «Колхіда», «Ельбрус» і «Керч». Будівництво кораблів контролювалося особисто Олександром II, якого представляв його молодший брат, Великий князь Костянтин Миколайович.
21 травня 1857 року Товариство вже відкрило пароплавне повідомлення на Чорному морі. Перші пароплави компанії вийшли з Одеси до Миколаєва, Херсон і порти Кавказу. Уже після перших рейсів РОПіТ виправдав очікування своїх акціонерів, внаслідок чого його акції першого випуску були швидко розкуплені. Незабаром були відкриті три основних напрямки закордонних рейсів: в Марсель, Трієст і Олександрію. У напрямку на єгипетське місто, що стало популярних в ділових колах, виділили відразу п’ять пароплавів, серед яких було судно «Одеса».
Лише через два роки з дня заснування РОПіТ його флотилія вже налічувала 35 пароплавів, багато з яких були спеціально побудовані на замовлення Товариства за кордоном.
Микола Аркас: студент, етнолог, музикант
7 січня 1853 року у Миколи Андрійовича народився син, названий Миколою. Здобувши освіту в Імператорському училищі правознавства і одеській приватнійї гімназії Ставілло, у 1870 році Микола вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету. Будучи студентом, Аркас вивчав культуру народів Північного Причорномор’я, записував народні пісні, захоплювався кобзарським мистецтвом, а кобзарі й бандуристи часто гостювали в його оселі в Миколаєві.
Закінчивши університет, в 1875-1881 роках, дотримуючись сімейній традиції, Микола Миколайович служив у морському відомстві в Миколаєві, а у вільний займався записом народних мелодій, вивчав історію рідного краю. Важливу роль в житті Аркаса-старшого зіграв М.Л. Кропивницький, з яким Н. Аркас був знайомий зі студентських років. З часом він став брати участь в спектаклях «Одеського нового театру».
У 1860-1870 роках Микола Аркас проживав в будинку № 14 по вулиці Ніжинській, в одному будинку з Петром Івановичем Ніщинського, відомим композитором, поетом-перекладачем. Саме він долучив Аркаса до культури і вивчення етнографії. Під впливом Ніщинського Аркас почав самостійно осягати музичні знання, став писати музику. У його творчому доробку налічується близько 80 музичних творів, а найпопулярнішим в ті роки стала опера «Катерина», поставлена за поемою Тараса Шевченка, зіграна трупою Марка Кропивницького і що завоювала в 1899 році успіх в Москві.
Історик і громадський діяч
Вийшовши в 1881 році у відставку, Микола Аркас зайняв посаду мирового судді в Херсоні. Багато часу віддавав культурно-громадській роботі. Став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві, на власні кошти відкрив народну школу з навчанням українською мовою.
Найбільша популярність Аркаса в суспільстві прийшла до нього незадовго до смерті. У 1908 році в Санкт-Петербурзі було видано його працю «Історія України-Руси» українською мовою. Вихід у світ книги став можливим завдяки високого соціального статусу учасника, адже погляди автора і деяка кількість специфічної лексики розглядалися негативно царською цензурою. Проте, праця Аркаса заклав основи для виникнення офіційної української історіографії в рамках спочатку російської, а потім радянської історичної науки, що було неможливо в XIX столітті.
У 2016 році в пам’ять про перебування Миколи Миколайовича Аркаса в Одесі і з огляду на його внесок у розвиток української історіографії, одна з вулиць околиці міста була названа його ім’ям. Справедливості заради слід сказати, що такої честі гідні й інші представники грецького роду, які зробили багато для розвитку і становлення нашого міста, нашої країни.