Вадим Лазурський: мультиплікатор та автор знаменитого шрифту

У 1934 році глядачі країни побачили музично-комедійну прем’єру. Це був фільм Григорія Александрова “Веселі хлопці” з музикою Ісаака Дунаєвського. В одній із головних ролей знявся одесит Леонід Утьосов. У створенні кінокомедії взяли участь майстри, які народилися в Одесі або пов’язані з нею своїм життям. Більше на odesskiye.info.

Успіх “Веселих хлопців” був тріумфальним, вони потрапили до програми Другого венеціанського кінофестивалю, хоча змінивши назву – “Всі сміються”. Того ж року його побачили мільйони глядачів США.

Ближче до кінця фільму, наповненого життєвою динамікою, гумором, а іноді й сарказмом, перед глядачами з’являються намальовані персонажі – молодий Місяць та повний Місяць. Так творці фільму позначили зміну доби, а з нею – пори року, місяців, років…

“Чорна стрілка проходить циферблат. Швидко, як білка, коліщатка поспішають…”, – співає Леонід Утьосов.

Мульт-епізод триває лише 90 секунд (з 89 хвилин фільму) і, звичайно ж, не дає часу задуматися над тим, хто і як створював цей фрагмент. Головним тут було: розважити глядача та змусити замислитися, наскільки швидко летить час. І вже майже, напевно, ніхто й замислювався, хто створював ці півтори хвилини мультфільму в пору, коли ще не було ні комп’ютерів, ні спеціальних програм до них.

Автором анімаційного фрагмента був спадковий одесит – Вадим Лазурський.

Син вченого-літературознавця

Художник-мультиплікатор виріс у родині колезького асесора Володимира Федоровича Лазурського, приват-доцента місцевого університету. Там же він обіймав посаду секретаря бібліотечного товариства. На кафедрі західноєвропейської літератури вчений розробляв питання моральних поглядів журналістів та їхнього впливу на європейську журналістику вісімнадцятого століття. Він також викладав у Інституті ім. імператора Миколи I та Вищих жіночих курсів.

До 1920 року Лазурський-старший викладав історію літератури Середніх віків, Ренесансу, неокласицизму та 18 століття. Особливо він цікавився творчістю Шекспіра, Шіллера, Байрона.

Автор анімаційного фрагмента знаменитих “Веселих хлопців” з’явився на світ у 1909 році. Дитинство юного одесита пройшло на Ольгіївській вулиці та збіглося бурхливими роками революції, Громадянської війни й, нарешті, відновлення мирного життя.

В ці роки Вадим вступив спочатку до Одеського реального училища Валеріана Жуковського (1918), після чого був прийнятий до професійно-технічної школи “Метал-V” (1922), утвореної на базі на базі колишнього Реального училища святого Павла.

За традицією, такі школи готували молодь до вступу до Одеського політехнічного інституту. Чимало випускників, як, наприклад, знаменитий Сергій Корольов, так і зробили. Проте Вадим Лазурський подав документи до Одеського художнього інституту, в якому навчався з 1925 по 1930 роки у майстерні видатного майстра П. Волокидіна.

Анімація, війна та шрифт

Ставши дипломованим спеціалістом, Вадим Володимирович став художником мальованих фільмів на фабриці “Міжробпомфільм”. До цього періоду діяльності нашого земляка таки належить робота над мультиплікаційним фрагментом фільму “Веселі хлопці”.

У 1935-1941 роках молодий художник працював у майстерні Всесоюзної торгової палати, займаючись оформленням виставок за кордоном.

Талант Лазурського був помічений найвідомішими книжковими видавництвами того часу. Його запрошували для оформлення книг видавництва “Мистецтво”, “Держлітвидав”, “Детдіз”, а також низка інших.

У червні 1941 року пролунала війна, в якій з квітня 1943 року брав участь і Лазурський, дуже далекий від військової служби. 1943 року він був командиром взводу 5-го укріпленого району. Однак, як відомо, війна будується не лише на мощі гармат, танків та літаків. Одним із її інструментів є отримання потрібної інформації зі стану ворога, для чого потрібні перекладачі. Одним із таких фахівців, які організовують взаємодію мов, став Вадим Лазурський. На кінцевому етапі війни з фашистами його знання в галузі німецької мови допомогли під час планування серії наступальних операцій на території Білорусії та Східної Пруссії.

Після війни наш художник продовжив займатися своєю основною роботою, а також розробкою шрифтів, призначених для набору художньої літератури та видань з мистецтва. Цей набір специфічних буквених символів отримав назву “Гарнітура Лазурського”. У 1959 році шрифт майстра був нагороджений Золотою медаллю в Лейпцигу. Ще одну нагороду тієї самої гідності художник-оформлювач отримав на конкурсі IBA-59 – за найкраще друкарське оформлення вірша національного поета.

Про те, як артисти одеського Оперного надають допомогу нашим захисникам

Артисти одеської Опери з перших днів війни проявляють велику активність у наданні допомоги рідному місту. Вони з великою старанністю допомагають одеським волонтерам, збираючи пісок...

Про найвідомішого одеського бандита – Мишка Япончика

Наш матеріал, з посиланням на лента, буде присвячений такій особистості, як Мойше-Яків Вінницький - одеському кримінальному авторитету двадцятого століття, якому вдалося увійти в історію,...
.,.,.,.