Війна позначилася на характері одеситів надзвичайною згуртованістю та взаємодопомогою.
Відомі одеські ресторани, забувши про фешенебельні та вишукані страви, займаються приготуванням простих, смачних, ситних та корисних обідів для наших захисників та всіх, кому це необхідно. Найкращі міські бренди та модельєри шиють одяг для наших бійців. А прості одесити займаються виготовленням протитанкових їжаків, які захищають одеські вулиці та плетінням маскувальних сіток.
Також одесити формують так звані “пісочні мішки”, які використовуються для оборони нашого міста. Одеські пляжі сповнені небайдужих городян, які не можуть сидіти, склавши руки в такий складний для держави і міста, зокрема, період.
Серед таких і одеський художник Олександр Дрьомов.
Саме про нього і йтиметься у нашому матеріалі на odesskiye.info, з посиланням на УСІ.
“Пісочна робота”
За словами одесита, до війни одеські пляжі, і, зокрема, територія Ланжерону, були його улюбленими місцями, де він тренувався та гуляв.
А з приходом війни, знову на морі, тільки поряд з Яхт-клубом, а потім на Собачому пляжі, він разом з іншими одеситами займається тим, що пакує пісок у мішки.
Чоловік зізнається, що коли побачив ту кількість людей, яка працює на пляжі, був доволі здивований, адже до війни часто приходив туди вранці, і людей там майже не було.
Думки про допомогу
За словами Олександра, як тільки почалася війна, він не переставав думати, чим може допомогти місту і країні, і ось, з 28-го лютого він приєднався до одеситів, які формують мішки з піском для оборони міста.
Головне – не втратити форму
У п’ятдесят один рік фізична форма одесита просто відмінна, – він зовсім недавно був учасником боксерських змагань.
І загалом до війни він обов’язково тренувався майже щодня.
А збір піску, за його словами, виявився чудовим кросфітом! Адже працювати доводиться по п’ять-шість годин, тому навантажуються багато груп м’язів, тим самим не даючи втрачати форму.
Про музичну підтримку
За словами одесита, одеські музиканти, які влаштовуючи невеликі концерти, підтримували волонтерів на пляжі, особливо не впливали на те, як працював особисто він сам.
Словом, для Олександра така музична підтримка виявилася марною.
Сміливість одесита
Чоловік зізнається, що коли російські кораблі обстріляли будинки на території узбережжя, він не відчував жодного дискомфорту під час роботи.
Адже кожен, хто допомагає, займаючись обороною країни та міста, тією чи іншою мірою, ризикує.
Про натхнення
Одесит каже, що для нього, як для творчої людини, подібні часи є дуже цінними, тому намагається приділяти картинам кілька годин щодня.
Чоловік сподівається, що його роботи будуть згодом наділені історичною цінністю.
За словами Олександра, Маратом Гельманом, який підтримує українське мистецтво, було надано підтримку кільком одеським художникам, серед яких і наш герой.Це надало йому додаткового стимулу. Адже через картини одесит висловлює весь обсяг своїх нинішніх думок та ідей.
А поки наш герой, не покидаючи творчості, допомагає нашому місту оборонятися, Одеса намагається вистояти і гідно пережити цей непростий час. І нехай одеські вулиці поки що сповнені протитанкових їжаків, мішків з піском та військової техніки – все це обов’язково закінчиться, над Одесою знову засвітить сонце, а на одеських вулицях, як і раніше, мирно прогулюватимуться одесити, обговорюючи свіжі новини, погоду та ціни на Привозі…