Одеське волонтерство зараз активно, як ніколи. Виникає думка, що ці люди можуть знайти та зробити абсолютно все.
Враховуючи те, що Одеса є багатонаціональним містом, серед одеських волонтерів зустрічаються також чудові іноземці, серед яких і наш герой в особі поляка, Бориса Тинки. Хоча назвати його іноземцем вже й язик не повертається, адже він давно живе у нашому місті, і щиро його любить.
Але про все по порядку в нашому матеріалі на odesskiye з посиланням на odessa-life.od.ua.
Одеський екскурсовод
Борис є корінним поляком із Кракова. Все минуле літо він проводив екскурсії нашим містом, а зараз є активним одеським волонтером.
Все, що є найнеобхіднішим – від спальників та одягу, до ліків і навіть машини Швидкої допомоги, Борису вдається знаходити та привозити до Одеси.
За словами Бориса, попри його усміхнений і позитивний характер, зараз він відчуває біль і страх.
А ще він вражений тим, як об’єднуються одесити не тільки в рідному місті, а й у всьому світі. Адже сьогодні особливо важливо допомагати та підтримувати Україну, та Одесу, зокрема.
З чого все почалося
Перший раз Борис із сім’єю відвідав Одесу 2008-го. І з того часу без Перлини біля моря він своє життя вже не уявляв. Тому почав активно вивчати одеську історію і навіть зайнявся виданням одеського путівника для поляків.
Крім того він отримав сертифікат екскурсовода, що офіційно дозволило йому працювати в Одесі.
Наш герой навіть сміється, що, звичайно, до рідного Кракова він також відчуває ніжні почуття, але практично нічого не знає про нього. Натомість на тему Одеси він готовий говорити годинами.
В Одесі його навіть часом вважають за корінного мешканця, адже те, з якою любов’ю він говорить про це місто, варте справжнього одесита.
Відданий Одесі
З початком війни Борис зрозумів, що не залишить і всіляко допомагатиме улюбленому місту. Тим більше, що за весь час проживання в Одесі, наш герой завів багато друзів серед місцевих, які легко ввели його, як-то кажуть, у курс справи та допомогли скласти списки того, що зараз є найбільш необхідним.
Борис, у свою чергу, став підключати поляків, які почали допомагати грошима, медикаментами, продуктами та навіть машиною Швидкої допомоги. А Борису залишається розвозити цінний вантаж для одеських (і не лише) захисників.
А тим часом Одеса продовжує перебувати в непростих умовах війни. Звук сирени та періодичних пострілів над старовинними одеськими вулицями стали, на жаль, страшною реальністю, до якоі одесити щосили, і по можливості, намагаються звикнути.
Адже Одесі, за всю її історію, вже стільки разів доводилося переживати важкі моменти, що одесити, мабуть, десь на генетичному рівні завжди готові до згуртованості, організації та зібраності.
Ось і в наші непрості дні місто об’єдналося заради того, щоб допомагати тим, хто зараз потребує цього найбільше, щоб підтримувати один одного, тим самим наближаючи настання нашої перемоги, яка рано чи пізно обов’язково прийде, і ми, нашою дружною великою одеською сім’єю , будемо весело її відзначати.