Колись на географічній карті існувала адміністративна область Ліфляндії. Її землі часто перекроювалися, відходили до різних держав, отримуючи різні назви, пише odesskiye.info.
Причиною цього були війни з наступними мирними договорами та, як наслідок, перерозподіл територій. Але незмінним було одне: попри досить скромні розміри й за територією, й за кількістю населення, цей північний край був місцем народження видатних і цікавих людей. До таких людей належить рід Ферсманів, хоча перші відомі носії цього прізвища жили у Німеччині.
Походження роду Ферсманів
За однією з гіпотез, прізвище Ферсман перекладається як “поет”, “вигадувач” (від Vers – “вірш”, “віршований рядок”, і Mann – “чоловік”), а початок роду, про який піде мова нижче, поклав ганноверський адвокат Генріх-Йоахім-Август-Ферсман (1726-1797), у якого у шлюбі Елізабет Вагеман, дочкою пастора з Кіля, було семеро дітей.
Четвертою дитиною у сім’ї адвоката був Філіп Конрад Фрідріх Ферсман (1769-1834). Він народився в Ганновері і, ймовірно, під впливом походження матері, він закінчив теологічний факультет в Ульзені. З 1792 він служив гофмейстером острова Öзель (так в ті часи називався о. Саарема, що входить в наші дні до складу Естонії), який був тоді якраз частиною Ліфляндії.
У березні 1855 р. у гофмейстера Ферсмана народився син Євген. Це був перший представник ліфляндських носіїв цього прізвища, який прожив досить довге життя, насичене подвигами та працями у сфері виховання майбутніх офіцерів.
Шлях одеського Ферсмана: від капітана до генерал-майора
Значний відрізок життєвого шляху Євгена Олександровича був з Одесою.
8 листопада 1884 року його, капітана Генерального штабу призначено, перевели на посаду помічника ст.ад’ютанта штабу Одеського військового округу (ОдВО). Через рік він був уже старшим офіцером для доручень, а з 26 лютого 1888 – виправляв посаду штаб-офіцера для доручень. 24 квітня 1888 року наш персонаж став підполковником.
З початку 1890 по початок 1896 підполковник Ферсман був офіцером для доручень за генерала Мусіна-Пушкіна, командувача військ ОдВО. У цей же період він був зроблений полковниками.
Далека від армії людина може порахувати, що Є. Ферсман обіймав посади не які передбачають якихось спеціальних знань, навичок, досвіду. Проте, ад’ютантами в штабі будь-якого округу служили офіцери, які мають такі якості як пунктуальність, здатність зберігати військові секрети й, головне, що заслуговують на довіру свого начальника. Вочевидь таким офіцером був Є. Ферсман.
Після короткої перерви, з січня 1896 до кінця травня 1898 років, Ферсмана знову перевели в ОдВО, де йому доручили новий для нього напрямок військової служби – виховувати майбутніх офіцерів. отримав самостійну. Так він став начальником Одеського піхотного училища, прослуживши на цій посаді до 1903 року: у квітні його провели в генерал-майори; а 22 серпня призначили директором 3-го Московського кадетського корпусу, що стало нового генерала очевидним підвищенням по службі.
На цьому закінчився одеський період життя доблесного офіцера і педагога, який зробив свій внесок як у розвиток військової освіти в нашому місті.