Лікар карантину та Маріїнської гімназії, соляних полів та Одеської… опери. Йому довіряли своє життя та здоров’я найвідоміші сім’ї Одеси. Він був сімейним лікарем сім’ї про південних графів Толстих, Першого почесного громадянина міста, генерала А.Г. Строганова (чи від того видатний одесит прожив до 95 років?), з яким у героя нашого оповідання, Олексія Васильовича Бертенсона, склалися міцні ділові відносини, пише odesskiye.info.
Олексій Васильович Бертенсон, який присвятив своє життя Одесі та її людям незалежно від чинів та станів, народився у сусідньому Миколаєві. Батько хлопчика був купцем, що дозволило сім’ї оселитися до Одеси, в якій вже тоді було більше можливостей для навчання та комерції, ніж навіть у більш старих містах.
Як водиться, дитину із заможної сім’ї було визначено до найвідомішого в Одесі та одного з найперших в імперії навчальних закладів – Рішельєвський ліцей. Надалі О. Бертенсон вирушив до Харкова, де здобув медичну прекрасну медичну освіту.
Лікар широкого профілю
У студентські роки майбутній лікар поєднував навчання з роботою, що не завадило йому бути одним із найкращих студентів та закінчити навчання з відзнакою.
Закінчивши Харківський університет, молодий лікар поїхав за призначенням вітебської міської лікарні, в якій працював три роки. Після цього він повернувся до Одеси, з якою була пов’язана його подальша доля та кар’єра. Тут він одружився з Марією Львівною Гредінгер і приступив до приватної практики.
З 1856 по 1882 лікар працював ординатором в міській лікарні; був першим лікарем Маріїнської гімназії з її створення. Протягом п’ятдесяти трьох років він був беззмінно консультував та лікував артистів міського театру.
У 1856 році генерал-губернатор А. Строганов відрядив Олексія Васильовича в лікарню Куяльницького лиману, де він мав спостерігати за хворими.
Працюючи на курорті, Бертенсон зіткнувся з наслідками Кримської війни, оскільки на той час у районі лиманів стояла артилерійська батарея, заради розміщення якої було демонтовано майже всі будівлі та молоді дерева. Приміщення, що залишилися, здавали в оренду під склади солеварних машин.
Завдяки зусиллям лікаря було обладнано 15 кімнат для приймання грязьових процедур; для розміщення пацієнтів у семи будиночках облаштовано 80 кімнат підвищеної комфортності. У медичному містечку також відчинилися дві аптеки. Сюди було проведено телеграфну лінію, що зв’язала курорт із містом. Ну, а у дні урочистостей постояльці могли пообідати у місцевому ресторані.
Працюючи на лимані, Бертенсон одним із перших збудував у гирлі річки свою дачу. Пізніше його приклад наслідували багато відомих у місті людей. Саме там 1881 року відпочивав видатний російський хірург Н.І. Пирогов, який на той час був тяжко хворий.
Подібно до багатьох своїх колег, О. Бертенсон брав активну участь у громадському житті міста.
Олексія Васильовича не стало в 1909 році, він помер у віці 84 років і був похований на 2-му єврейському цвинтарі (Люстдорфська дорога).