В історії Одеси свій слід залишили близько десятка представників прізвища Толстой. Самим знаменитим був граф Михайло Дмитрович Толстой – засновник так званої Південної гілки графів. Померши у 1891 році, старий граф передав свою любов синам Костянтину і Михайлу, які продовжили благодійні справи батька, пише odesskiye.info.
Михайло Михайлович Толстой
Син Михайла Толстого, також Михайло Михайлович, довгий час керував управлінням по театральній справі, близько десяти років був директором новозбудованого Оперного театру, очолював театральну комісію в міській Думі, обирався піклувальником Рішельєвської гімназії. За свої благі діяння він
здобув любов і повагу одеситів, а також на рівні держави, ставши камергером. Він завжди намагався дотримуватися девіз царя Соломона – робити всюди добро, а воно повернеться до тебе через деякий час.
“Швидка допомога” і публічна бібліотека
Однією з найбільш яскравих благодійних акцій М.М.Толстого було створення в Одесі «Станції швидкої допомоги», другого такого закладу в Російській імперії. На гроші сім’ї було закуплено обладнання в Одесі, на яку було відведено понад 100 000 рублів. Поява медичного закладу вимагало подальших вкладень – понад шістнадцять років утримував за власний кошт, виділяючи на ці цілі 22.000 карбованців щорічно.
Портрет графа М.М. Толстого-молодшого роботи М.Д. Кузнєцова, 1890 р.
Бувши книголюбом і власником прекрасної бібліотеки М.М. Толстой на незадовільний стан міській бібліотеці, і піклувальником якої він був. Він написав доповідну записку в Міську думу, яка пішла назустріч графу. Закладка нової будівлі відбулася 19 квітня 1905 року, а 19 лютого 1907 роки міська публічна бібліотека прийняла перших відвідувачів.
Михайла Михайловича обрали піклувальником створеної ним бібліотеки. В різний час він пожертвував десятки томів книг, постійно надавав бібліотеці фінансову допомогу, перераховуючи щороку від 500 до 2000 рублів.
Почесний громадянин та його дружина
З огляду на плідну діяльність Толстого на благо розвитку бібліотеки й поповнення її фондів, Міська Дума прийняла рішення назвати його ім’ям один з її залів. У 1909 році, «цінуючи величезні заслуги, благодійну і гуманну діяльність», своєю постановою Міська Дума присвоїла графу Михайлу Михайловичу Толстому звання почесного громадянина Одеси. Таким чином, граф став п’ятим за рахунком в довгому списку найдостойніших громадян міста.
Чи не відставала від чоловіка, його дружина Олена Григорівна відкрила притулок для дівчаток з Молдаванки, потім подала прохання государю-імператору і домоглася від нього дозволу на створення інституту шляхетних дівчат. У тодішній Росії подібний заклад, Смольний інститут, існувало тільки в столичному Санкт-Петербурзі Це був знаменитий Смольний. Закінчуючи інститут, дівчата отримували пристойну світську освіту. Одночасно тут, але вже на платній основі, виховувалися дівчата з багатих сімей. Благородне виховання сиріт дозволило їм знаходити гідне місце в суспільстві. Олена Григорівна кожної з них дала гарне придане.
При будинку Толстих була відкрита недільна школа для дітей бідняків. У ній Олена Григорівна викладала російську мову і літературу.
На жаль, але одеські Толсті не змогли знайти спільної мови з Радянською владою. У 1919 році граф М.М. Толстой разом з матір’ю був виселений у квітні із сімейного гнізда близько Сабанєєва моста. На початку вони покинули міста, а потім і Росію. Але у грудні 1919 року Михайло Михайлович встиг скласти лист-розпорядження, в якому висловив бажання залишити створеної своїми працями Одеської міської бібліотеки свої книжкові зібрання.