Ім’я Костянтина Георгійовича Паустовського, письменника-мариніста, який жив і творив у нашому місті, залишається одним із найулюбленіших літераторів Одеси.
Початок життя майбутнього письменника склався трагічно. На фронтах Першої світової війни він втратив братів. Сам же був працював санітаром у спеціальному поїзді, де познайомився з медсестрою Катею, яка стала дружиною Костянтина Івановича. Більше на odesskiye.info.
Любов до Одеси та її особливої атмосфери
У роки Громадянської війни, щоб не опинитися в білій армії Денікіна, він втік із Києва до Одеси, яку вперше відвідав у десятирічному віці зі своїм батьком.
На відміну від Миколи Булгакова, письменника Івана Буніна, котрі виїхали з Росії через Одесу, Костянтин Паустовський залишився у ній. Мешкаючи тут у 1919 по 1921 роки, він склав яскраві спогади у своїх книгах.
Адреса Паустовського в Одесі була спорожнілим санаторієм Ландесмана (брата знаменитого архітектора Одеси). Потім він прожив якийсь час у двірницькій, поряд із санаторієм. Молодий письменник полюбив вулицю Чорноморську за її мальовничий вигляд із шелестом акацій, темним плющем на огорожах, і, звичайно ж, із теплим бризом Чорного моря. З того часу минуло сто років, вулиця значно змінилася, її приморську частину торкнулися зсуви. Але вона не перестає залишатися мальовничою, як за письменника Паустовського.
Після закінчення Громадянської війни Паустовський брався за будь-яку роботу, з якою у місті були проблеми. Нарешті йому вдалося влаштуватися секретарем у газеті “Моряк”. У ньому друкували все, що присвячувалося морської тематики. Там друкувалися письменники, які залишили глибокий слід у літературі того періоду: Едуард Багрицький, Валентин Катаєв, Ілля Ільф та інші. Про багатьох з них Паустовський склав літературні портрети.
У роки Другої світової війни з кінця червня 1941 Костянтин Георгійович був військовим кореспондентом Південного фронту. Він став очевидцем та літописцем героїчної 73-денної оборони міста. Його літературні погляди місто і те, як його прагнули захопити фашисти, унікальні.
Ось один фрагмент, присвячений бомбардуванню міста:
“Біля оперного театру лежала вирвана з корінням акація. Коріння її застрягло на другому поверсі, зачепившись за ґрати балкона. Біля під’їзду стояла карета швидкої допомоги.
У дні оборони Одеси Паустовський описав одеське повітря, “порожнє, схоже на рідкий нітрогліцерин”.
Спогади письменника містять і веселі, мирні інтонації міста, жителі якого, галасливі та легковажні у мирний час, “з незмінними одеськими жартами билися за своє місто” настільки, що викликали подив у ворога.
Сьогодні на вулиці Чорноморській, там, де колись жив письменник, працює музей його імені. В Одесі є вулиця Паустовського, розташована в тому районі, де 80 років тому місто обороняли війська Окремої Приморської армії, а Костянтин Паустовський став літописцем тих подій.
У саду Літературного музею є свій Паустовський – невелика скульптура, яка репрезентує письменника у вигляді мудрого сфінкса. Вона ніби перегукується з його відомим фотопортретом, який зобразив письменника, який підпирає руками підборіддя і дивиться пронизливим поглядом, як у сфінкса. Цей погляд належить людині, яка, як кажуть в Одесі, має що сказати про війну і мир, про Одесу, її мешканців та її ауру.