Південні Орфеї: музиканти і композитори Одеси

Одеса обожнює музику, але на її сценах звучать пісні не тільки знаменитих зарубіжних виконавців. Справа у тому, що у Перлини Чорного моря є свої знамениті композитори, музиканти та співаки — їх багато, але поки що ми поговоримо тільки про п'ятьох Південних Орфеїв, від найдавніших на пам’яті міста до сучасних, пише odesskiye.info.

Василь Пащенко (1882 — 1891)

Композитор-піаніст XIX століття проводив свою роботу саме в Одесі. З-під його пера народжувалися вокальні та фортепіанні композиції з автентичними народними мотивами, а також чутливі романси.

Особливо Василь Пащенко знаменитий своїм полонезом «На смерть Т. Шевченка», а також композицією «Дума про Україну».

На жаль, інформації про наставників або ж учнів композитора не так вже й багато. Та й вшанувати його пам'ять можна здебільшого лише спогадом про його праці, адже місце поховання музиканта невідомо. Він був похований на Першому християнському кладовищі в Одесі, яке постраждало за часів Радянського союзу — комуністична влада не стежила за станом одеського некрополя. Більш того, з часом кладовище розібрали і знищили на догоду будівництву більш функціональних, на думку управління, речей. Отже, на місці кладовища виріс парк на честь Леніна з атракціонами, а якась частина території пішла під зоопарк. Деяких з усього масиву, хто знайшов своє вічне пристановище на цьому кладовищі, перепоховали, однак, інформації про те, де тепер знаходиться Василь Пащенко, немає.

Серафим Орфеєв (1904 — 1974)

Уродженець Тамбовської губернії у Російській імперії є автором значного ряду музичних творів: канонів, п'єс, романсів і хорових пісень. Також композитор і диригент обробляв народні твори Молдови, України, Білорусі та Росії.

Більша частина його творчого шляху пройшла саме у Перлині Чорного моря: навчання в Одеському музично-драматичному інституті (грав на віолончелі), асистентська робота, також робота секретарем при Одеському Правлінні Спілки композиторів України.

Крім музичної кар'єри, Серафим Орфеєв також брав участь у бойових діях Другої Світової, а після своєї демобілізації повернувся у свою стихію — музику.

Нарівні з композиторством пан Орфеєв був викладачем в Одеській консерваторії, яка нині відома як Одеська державна музична академія ім. А. В. Нежданової, а згодом зайняв там посаду ректора.

Важливу роль в житті композитора зіграв його ментор — український композитор, музикант і наставник для безлічі інших талановитих творців, Микола Вілінській, який також є випускником Одеської музичної консерваторії. Микола Вілінський, як писав у своїх спогадах пан Орфеєв, був людиною, чиї поради та настанови сприймалися як неухильна істина — він умів швидко визначити сильні та слабкі моменти у кожному творі та вміло направляв своїх підопічних у бік значних поліпшень. Таким чином, як писав пан Орфеєв, не було у Перлині Чорного моря музичного творця, який б не консультувався з цим феноменальним наставником.

Серафим Орфеєв, як уже згадувалося, у тому числі був педагогом. Свого часу у нього навчався нині знаменитий композитор, педагог і вчений-музикознавець Олександр Ровенко.

Однією з найкрасивіших і монументальніших композицій другого в цьому списку з південних Орфеєв є «Милість миру» — ангельський наспів цього твору досі звучить у храмах України. Але це не єдина його композиція, яку пам'ятають досі. Також музиканти часом грають його «Веснянку», а також музику народних пісень і багато інших.

Серафима Могилевська (1915 — 2016)

Одеська піаністка народилася у родині музичного професора, відомого диригента і трубача Леоніда Могилевського. Її творче становлення почалося з раннього віку — вже у п'ять років майбутня знаменита піаністка займалася музикою, а також її манила помпезність Оперного театру. Незважаючи на свою нескінченну любов до музичного мистецтва, пані Могилевська отримала технічну освіту й якийсь час займалася інженерією; проте, після виробничої травми піаністка знову повернулася до своїх музичних мрій і залишилася вірною саме цій справі.

Однодумцем і вірним соратником музикантки був її чоловік Гедеон Лейзерович. Музичною просвітою вони займалися разом: у тому числі працювали в Одеській консерваторії. Син подружжя музикантів успадкував їхні таланти і також почав займатися музичним мистецтвом; Євген Гедеонович Могилевський в тому числі добре відомий за межами України, адже гастролював по всьому світу і перемагав на почесних міжнародних конкурсах — і його діяльність триває і зараз.

Повертаючись до Серафими Могилевської: як уже було згадано, вона також викладала. Більш того, вона створила свій план навчання грі на фортепіано. Ті творці, які навчалися у неї, відгукувалися про неї з теплотою — її знали як «музичну маму».

Концерти на честь Серафими Могилевської не рідкість. Її пам'яті присвячуються конкурси: наприклад, всеукраїнський конкурс піаністів серед молоді, яка демонструє свої успіхи на фестивалі Odessa Classics.

Тетяна Боєва (1951 — 2012)

Джаз не чужий Одесі. Однією з культових джазових виконавиць для Перлини Чорного моря є одеситка Тетяна Боєва, яка почала свою музичну кар'єру з виступів з ресторанними оркестрами. Врозріз іншим виконавцям з цього списку, пані Боєва музичному мистецтву навчалася не у спеціалізованих установах, а самостійно, проте, її аматорські вміння не поступаються культовим джазовим співакам. Також в її житті було дуже багато джазових фестивалів і карнавалів: у Донецьку, Ялті, Красноярську, також в Естонії, Молдові та, звичайно ж, в Одесі.

Крім того, одеська королева джазу також знімалася у документальному фільмі на знаменитій Одеській кіностудії, а також її голос можна почути у мелодрамі Зази Буадзе «Гроші для дочки».

І, як і багато інших відомих музикантів, джазова королева Одеси також викладала.

На жаль, співачку наздогнала страшна хвороба, але її голос назавжди залишиться у пам'яті одеситів, що шанують гіпнотичні мотиви джазу.

Юрій Кузнєцов (1953 — 2016)

Ще один одесит, який виконував джаз і славився своєю інноваційної імпровізацією. Завдяки йому популяризувалося навчання джазовому мистецтву в Одесі: з'явилося спеціальне відділення в училищі К. Ф. Данькевича, народилося перше професійне джазове тріо, а також був створений «Клуб високої музики», яким керував сам пан Кузнєцов.

Виконання музики джазовим музикантом можна почути в ряді фільмів: наприклад, у комедії-драми «Таксі-блюз», а також у фільмах, які раніше були німими і отримали своє озвучування — як «Арсенал» культового для України режисера Олександра Довженка.

На жаль, і Юрія Кузнєцова наздогнала страшна хвороба. З 2016 на честь одеського джазмена існує музична премія — і його музика не буде забута.

Comments