Закінчився черговий марафон класичної музики, який відбувся у стінах знаменитої Одеської опери. Упродовж трьох тижнів шанувальники таланту акторів та генія європейських композиторів змогли відвідати шість спектаклів. За цей час одесити, діти та дорослі змогли ознайомитись із творчістю композиторів різних країн, з одного боку. З іншого боку, завдяки музичним геніям, змогли проникнути особливо культури, вдач, традицій різних народів. Далі на odesskiye.info.
Брифінг у день закриття фестивалю
Наприкінці минулого тижня публіці було представлено оперу «Мадам Баттерфляй». До початку вистави було дано брифінг для преси. Своїми думками про фестиваль «Зимовий променад», що пройшов, поділилися люди, які багато в чому визначають стратегію розвитку та діяльності театру.
Першою виступила генеральна директорка Одеської Опери Надія Бабіч.
«Похід до театру – завжди свято, а якщо це фестиваль – то свято подвійно», зауважила керівник закладу культури.
У своєму виступі вона торкнулася деяких подробиць життя театру, зазначивши, зокрема:
«Дуже приємно, коли глядач відчуває, для нього працюють та хочуть його здивувати. Ми намагаємося робити все, щоб людина відчувала потребу в театрі».
З виступу керівника театру стало відомо, що у цій культурній установі не обмежуються тим, що тут створено. Так, адміністрація шукає шляхи та можливості запрошувати артистів з інших театрів, створювати театральні проєкти, схожі на «Зимовий променад»
Слова директора театру підтвердив його головний диригент В’ячеслав Чорнухо-Воліч:
«У нас було шість чудових спектаклів, які йшли в наростаючому темпі».
З шести спектаклів тільки на першому не було аншлагу через режим самоізоляції та пандемію. Інші ж спектаклі пройшли при повній залі.
«Це великий успіх, наш фестиваль з одеського набуває меж міжнародного. Ми, звичайно ж, думаємо про наступний «Зимовий променад», – додав у своєму виступі маестро.
Вистава: персонажі, характери, італійська мова
Якщо ж говорити про саму оперу, то звернемо увагу на деталі, пов’язані із взаємним проникненням культур. Насамперед, захопила робота на сцені Юлії Терещук, яка зіграла головну роль Чіо-Чіо-сан. Під час антракту досвідчені балетомани міркували про те, що в її виконанні відчувається школа Г. Поліванової.
Загалом же робота Юлії Терещук підкорила не лише власне виконанням партії, а й чудовим синтезом вокального виконання партії з володінням італійською (нерідною для артистки) мовою.
Особливо хотілося б відзначити дії артистки у ті моменти, коли вона нічого не виконувала голосом, але продовжувала грати роль: мімікою, жестами, чітко розміреними кроками по сцені.
Прекрасний був і Пінкертон (виконавець Едуард Мартинюк). Прекрасний, безумовно, не сам персонаж, яке виконавець. Співак зумів передати самовпевненість американського моряка, який навіть на території чужої країни веде себе, як вдома. Чудові спільні партії з консулом Шарплесом, з яким просто п’є віскі, з особливою гордістю говорить про свої придбання. А якщо задуматися, то у себе на батьківщині Пінкертон – звичайний молодший офіцер, яких там багато. Швидше за все, у США він нічим особливим не відрізняється. Але про це Джакомо Пуччіні не розповів.
Олексій Жмуденко. Для нього це була прем’єра. Оперний співак зіграв роль дипломата Шарплеса. Треба сказати, що йому вдалося. Насамперед, звертають на себе фізичні дані Олексій. Він високий чоловік, щільного додавання. Напевно, таким і має бути дипломат. А якщо йдеться про США, то образ Олексія Жмуденка підібраний дуже вірно. Актор грає упевнено. Особливо можна відзначити епізод, коли він намагається заспокоїти невтішну Чіо-Чіо-сан.
Навпаки, високий, худорлявий Горо – маклер, який знає свою справу. Ділок і хитрун… Так можна охарактеризувати образ, представлений Олександром Прокоповичем.
Якщо відійти від власне вистави, то можна сказати, що саме для Одеси вона є дуже актуальною. Насамперед, оперне життя міста розпочиналося саме з приїзду італійських акторів, співвітчизників Дж. Пуччіні, автора «Мадам Баттерфляй». Говорячи про уявлення, не можна не відзначити прекрасну італійську промову у виконанні всіх дійових осіб. І, зрештою, Японія. Із Японією в Одеси давні дружні стосунки. Наші міста Одеса та Йокогама – побратими.
Отже, фестиваль, який розпочався з іспанського сюжету «Кармен-сюїти», і забрав нас далеко до Японії, завершився з успіхом. А ми, глядачі, можемо лише додати: «Прощавай третій фестиваль та ласкаво просимо четвертий!»