Сьогоднішня молодь цілком можливо вважає, що КВК та інші гумористичні конкурси існували завжди. Адже багато хто виріс на іграх “веселих і кмітливих” та їх аналогах. Здається, що все це не залишає екрани телевізорів, афіші й тепер уже відеоролики в Інтернеті.
Ну, а одеситам подібні програми близькі, як нікому іншому. Адже вважається, що Одеса – це столиця гумору. До того ж, зоряних та талановитих одеситів можна зустріти практично в будь-якій країні світу.
Крім цього, радянський КВК просто неможливо уявити без шикарної команди “Одеські Джентльмени”, які були засновниками стилю та традицій КВК.
У нашому матеріалі odesskiye.info, з посиланням на dumskaya.net, ми розповімо про історію успіху найвідомішої та найулюбленішої команди.
З чого все починалося
Історія КВК містить кілька не зовсім веселих періодів. Зокрема, 70-ті ознаменувалися повним скасуванням ігор. А 80-ті, окрім перебудови та надії на хороше майбутнє, принесли із собою поновлення КВК на телевізійних екранах.
Звісно, не оминув КВК і Одесу. Точніше, без одеського КВК не було б московського. Тому що в 1987-му, “Одеським Джентльменам” вдалося стати чемпіонами СРСР.
Все починалося з того, що наше місто отримало пропозицію про збір власної команди, яка б змогла виступити в ході проведення всерадянського турніру.
Пошук веселих та кмітливих розпочався з Одеського, на той час ще державного університету імені І.І. Мечнікова. Очолити команду довірили Валерію Хаїту, котрий уже мав досвід участі в КВК, але на той період уже давно не навчався в університеті.
Секрет образу
Щодо образу, який був обраний “Одеськими Джентльменами”, то тут все невипадково. Університетський фізичний факультет упродовж багатьох років був “базою” клубу “Гамільтоніан”. У ході засідань учасники клубу воліли називати один одного виключно “серами”. Ось цей клуб і став “прообразом” іміджу легендарної команди. Крім того, час показав, що цей вибір був надзвичайно правильним, тому що команда стала неймовірно популярною, а імідж став справжньою “родзинкою” та “візитівкою” одеситів.
Блискуча перемога
Сезон 1986-1987 ознаменувався участю чотирьох команд – двох московських (вони представляли хіміко-технологічний інститут), воронежців (вони грали за інженерно-будівельний інститут) та одеситів (їх “виростив” Одеський університет).
В ході чотирьох ігор нової та невідомої до цього одеської команді вдалося стати улюбленцями кожного, хто відносив себе до поціновувачів КВК.
Одесити успішно виграли.
До речі, після того, як команда перемогла, предмети стилю у вигляді тростини та білих шарфів знову стали дуже модними… принаймні в Одесі.
Перші та останні
Одеситам вдавалося гарно перемагати. Вже першу гру проти москвичів було виграно ними з рахунком 4-1. Кажуть, від одеських жартів у повному захваті були всі – від інженерів до вчених, студентів та всіх поціновувачів гумору.
Можна впевнено заявити, що “Одеські Джентльмени” – це перша команда КВК. У багатьох сенсах.
А за словами Світлани Фабрикант, якій пощастило стати частиною команди, ще будучи студенткою першого курсу, “Одеським Джентльменам” вдалося також стати останньою командою чемпіонів СРСР.
В 1990-му одесити стали володарями чергового кубка Союзу, а вже в 1991-му такої держави більше не існувало. Отже, справді, “Одеські Джентльмени” якоюсь мірою ще й останні.
Спільна популярність
Незважаючи на те, що зазвичай усією популярністю користувалися капітани команд, в одеській команді в променях слави “купався” кожен.
Наприклад, тривалість монологу “Про красу”, який виконував одесит Яніслав Левінзон, становила понад одинадцять хвилин. А самого тексту в ньому був приблизно на три хвилини. Протягом решти часу звучали глядацькі овації.
Поява на телевізійних екранах
Ну, а на телевізійних екранах “Одеським Джентльменам” пощастило опинитися в 1986-му.
За словами Дмитра Шпінарєва, 26-го травня 1986-го вони вперше з’явилися в КВК, і цього ж дня, волею долі, вони опинилися на першій зйомці відроджених ігор.
Початок кінця
Після того, як Союз розпався, “Одеським Джентльменам” вдавалося продовжувати перемагати, проте наступні перемоги були вже не такими гучними.
За спогадами Світлани Фабрикант, Одеса змогла відзначитися наприкінці 70-х, потім у 80-х, а коли Радянський Союз розпався, то так вийшло, що й той високий рівень команди одеситів теж кудись зник.
Учасники команди обзавелися сім’ями та іншими інтересами. Одеським гумористам ще вдавалося виступати на окремих зустрічах, і навіть стати володарями Чемпіонського Кубка, проте участь у повноцінному сезоні одесити більше не брали.
Натомість своє чемпіонство та популярність одесити не забудуть ніколи.
За словами “Одеських Джентльменів”, на той час КВК був для кожного учасника команди чимось на зразок основної професії. Адже одесити, окрім участі в іграх, їздили з гастролями територією всього Союзу.
Численні гастролі
За словами Світлани Фабрикант, період 1986-1987-х ознаменувався якоюсь відлигою, таким свіжим подихом вітру для заполітизованої затисненої держави.
До КВК ставилися трохи інакше, ніж до його сучасних аналогів. Гра не вирізнялася масовістю. Одеська команда мала величезну популярність і могла собі дозволити гастролювати по всій державі.
Одесити побували у всіх куточках країни. І тоді це було по-справжньому унікальною нагодою.
Хоча, слід зазначити, що поїздки країною одесити продовжили в 90-тих.
За спогадами ще одного “Одеського Джентльмена” Дмитра Шпінарєва, приблизно до 1996-го команда продовжувала гастролювати, а також бути учасниками концертів, фестивалів. Ну, а пізніше багато хто з команди переїхав до Москви. Наприклад, Неклюдовим та Овчинниковим було прийнято таке рішення через бажання стати студентами найвищих сценарних режисерських курсів. Інші почали працювати на телебаченні.
Припинення існування
Водночас “Одеські джентльмени” поступово майже перестали збиратися разом. І коли команді виповнилося десять років, одесити усвідомили, що настав час поступитися дорогою новому поколінню.
В 1996-му команда припинила своє існування. Кожен зайнявся своїми справами. Але без командного духу, звісно, нікуди.
За твердженнями одеситів, гра назавжди внесла зміни в життя кожного з них.
Так, вони зізнаються, що КВК є такою річчю, через яку відриваєшся від усього, чого навчали викладачі університету. Ніхто з них так і не працював за спеціальністю. Проте ніхто із “Джентльменів” не шкодує про це.
Адже всім їм вдалося стати успішними, творчими та визнаними. Ізраїль, Сполучені Штати, Німеччина – у всіх цих країнах можна зустріти когось із “Одеських Джентльменів”.
Ну, а ті, які не поїхали з рідної Одеси, нерідко організовують та беруть участь у журі різних молодіжних гумористичних конкурсів та ігор.
Звісно, часи змінюються, на зміну одним кумирам приходять інші, а гумор розширює свої межі, “народжуючи” нові комічні жанри та стилі. Однак є те, що залишається класикою гумористичного жанру, жарти якого є актуальними та зрозумілими, незалежно від часу. Напевно, шанувальники “Одеських Джентльменів” з нами погодяться…