У нашому регіоні залишилося дуже мало людей, які на власні очі бачили битви з фашистами 1939-1945 років. Вони сьогодні становлять ту незначну частину населення, яка може розповісти про ті важкі роки. Зате дуже значно те, що до всіх цих ветеранів намагаються дбайливо ставитись на Одещині. Одним із таких ветеранів, які живуть серед нас, є Анатолій Володимирович Березовський, пише odesskiye.info.
Молодий солдат – учасник штурму Порт-Артура
Народився герой війни у жовтні 1924 року у невеликому селі Визирка, недалеко від Аджалицького лиману народився. Йому не довелося бити фашистів у Європі, проте сьогоднішній ветеран був активним учасником бойових дій на Далекому Сході серпня-вересня 1945 року.
Його призвали до армії та відправили до Владивостока. Там він навчався у навчальному підрозділі, який готував прожектористів, мотористів та радистів. Здобувши спеціальність радиста, 19-річний Анатолій вирушив у військову частину повітряного спостереження та оповіщення зв’язку. Потім розпочалася війна з Японією. Частину, в якій служив молодий зв’язківець, переправили на судах Тихим океаном. У ході рейсу він мало не загинув через нальоти ворожої авіації.
Потім Анатолій Володимирович взяв участь у взятті Порт-Артура, про що нагадує медаль “За перемогу над Японією”. Під час боїв за укріплений пункт ворога майже весь батальйон Березовського загинув. Йому ж дивом удалося вижити. Тепер ветеран розповідає про ті страшні події учням школи у Первомайському.
Життя ветерана: шана, повага, спогади
У наші дні у ветерана з Визирської громади є два свята, як кажуть у його сім’ї: день народження та День великої Перемоги у травні. Дев’ятого травня він з гордістю одягає свій піджак з гордістю надягає з орденами та медалями, його очі наповнюються спогадами.
Дивом залишившись живими після війни з Японією, Анатолій Володимирович демобілізувався. Потім проїхав тисячі кілометрів, щоб повернутися до рідного чорноморського краю. У мирні дні він виростив трьох синів, гідно працював у рідному селі Першотравневе.
У ветерана численна родина, а одним із найулюбленіших нащадків є його правнук Ілля, якому прадідусь залишить по собі всі свої нагороди. Ілля просить дідуся жити до ста років, але той жартує:
“Ти Бога не обмежуй!”.
Ветерана Другої світової війни цінують та люблять у рідному селі. Його подвигам присвячені деякі експонати музею, створеного при Навчально-виховному комплексі Першотравневого.
Людина-легенда. Так говорить про О. Березовського завідувачка музею Галина Леско. На її думку, на прикладі Анатолія Володимировича можна побачити подвиг усього народу, який здолав фашистську Німеччину та її сателіти. Думку вчительки поділяє голова Першотравневої сільради В. Стоілакі,
А кілька днів тому мешканці Першотравневого відзначили 98-й день народження заслуженої людини – Почесного громадянина Визирської ОТГ. На порозі свого будинку герой урочистостей зустрів гостей. На його обличчі сяяла посмішка, до якої давно звикли односельці. Привітати ветерана прийшли сільський голова Валерій Стоілакі та інші відповідальні особи громади. Окремі слова вдячності та подяки промовив голова ветеранської організації Першотравневого округу Олександра Бондарчук.
Цього дня, як і в минулі вісім місяців, усі говорили про війну та Перемогу. Але йшлося про нову війну, яку розв’язала Росія 24 лютого 2022 року. Господар і гість висловили спільну надію на те, що скоро прийде кінець агресії й настане світ, як це було 2 вересня 1945 року – у день закінчення Другої світової війни.