Незважаючи на його 34 роки, на початок війни з фашистами у полковника Петра Георгійовича Новікова була за плечима участь у двох війнах. Він воював в Іспанії, де народ боровся проти ставленика фашистів – генерала Франка. Потім була воєнна кампанія проти Фінляндії, яка займала позицію сателіту фашистів. Таким чином, що таке фашизм, полковник Новіков дізнався про власний досвід, пише odesskiye.info.
Початок третьої війни у біографії полковника Новікова
Третя війна для полковника Новікова почалася, коли він командував 241-шим стр.полком дев’яносто п’ятої стрілецької дивізії. 11 липня його полк навіть взяв участь у наступі проти переважаючих сил ворога, котрий до того ж обійшов наші фланги. На жаль, операція полку, який взаємодіяв зі 161-тим полком, не призвела до успіху. Обидві військові частини відійшли за наказом комдива Воробйова наступного дня.
Після боїв біля Молдови полк Новікова брав участь у обороні Одеси. Під час усієї операції Петро Георгійович діяв рішуче і сміливо і зумів передати такий самий настрій усьому полку.
Хоча у важкі дні облоги міста у полку часто був серйозний некомплект особового складу, у командуванні окремою приморською армією знали: полк Новікова встоїть у будь-якій ситуації.
П.Г. Новіков і начальник штабу полку майор Амбіос Кургінян раз у раз брали участь у боях на передовій. Вони особисто водили людей у контратаки, замінюючи вбитих солдатів та командирів, самі ставали до кулеметів та знарядь.
За виявлені найкращі командирські та людські риси на одеській землі у неповні 34 роки П.Г. Новіков став генерал-майором. Для порівняння: майбутньому Головному Маршалу бронетанкових військ А.Х. Бабаджаняну це звання було надано у 39 з половиною років, а майбутньому Маршалу Радянського Союзу М.І. Крилову, одному з організаторів одеської оборони – у 38 з половиною років. Якби не трагічні події, пов’язані з обороною Севастополя, був би наш герой також маршалом.
Наприкінці вересня 1941 р. Петро Георгійович Новіков прийняв командування 2-ою кавалерійською дивізією. Із цим з’єднанням він був евакуйований до Криму, а 22 жовтня дивізія вступила у свій перший бій на Кримському півострові.
Участь у легендарній обороні Севастополя
У дні оборони Севастополя дивізія Новікова була переформована з кавалерійської на 109-ту стрілецьку. Одночасно генерал-майора Новікова було призначено комендантом 1-го сектору Севастопольського оборонного району (СОРа). А 8 листопада його призначають начальником оборонного сектору. В останні дні оборони його воїни забезпечували прикриття Берегової батареї № 35 та відхід наших частин для евакуації. З 1 по 3 липня він був тимчасовим командувачем СОРу та Приморської армії, забезпечував евакуацію комскладу цього оборонного району.
У ніч на 2 липня черга евакуації дійшла і генерала-героя. Разом із залишками особового складу він поринув на катер, який був виявлений противником в акваторії Ялти та обстріляний. Усіх поранених пересадили на німецький катер, що підійшов, який незабаром прибув до Ялти. Усіх полонених висадили на піщану частину берега у порту. Туди ж було висаджено 15 людей, що залишилися на катері живими. Згодом катер було потоплено противником у районі мису Сарич.
Поранені, що залишилися живими, потрапили в полон. Серед них був і Новіков. За словами очевидців, Новіков у полоні тримався дуже стійко та мужньо. Полонених у вантажній машині привезли до німецького шпиталю, розташованого в якомусь колишньому санаторії. Зробивши операції всім пораненим та перев’язки, їх розмістили у маленькому будиночку при госпіталі.
Другого дня генерала Новікова відвезли на легковій машині в сімферопольську в’язницю і помістили в окремий будиночок, де він пролежав близько місяця.
Тільки-но ставши на ноги, генерал Новіков “побував у гостях” у фельдмаршала Манштейну. Той цікавився, як почувається полонений радянський генерал, чи не кривдять його і чому він не у формі. Наказавши одягнути Новікова у форму, він розхвалював доблесть і геройство його і радянських солдатів. Але легко було здогадатися, до чого такі лестощі. Фашистський фельдмаршал пропонував генералу працювати на Вермахт. Численні спроби схилити генерала до діяльності колаборанта не мали жодного успіху.
Розлючений Манштейн наказав відправити Новікова до табору. Полонені офіцери та солдати-приморці спочатку бачили генерала Новікова у Володимиро-Волинському пересильному таборі, потім – у таборі Хаммельсбург. За участь в опорі в середині 1943 р. він потрапив до табору смерті – штрафного концтабору Флессенбург, де тяжко захворів.
Якось лютневим вечором 1944 року до барака, де знаходилася велика кількість полонених, зайшов розлючений начальник блоку і, проходячи повз знесилених в’язнів, став завдавати їм ударів. Один із ударів припав на знесиленого від хвороб радянського генерала, який упав, ударившись головою об чавунні ґрати грубки. Наступного дня, не приходячи до тями, генерал помер.
Так зустрів свої останні години 37-річний генерал-майор Петро Георгійович Новіков, радянський генерал, полонений, але нескорений.