Більшу частину свого життя Валентина Парубець провела у місті Славутич. У місті на Київщині вона працювала вчителькою української мови та літератури. Крім суто викладацької, письменницю з Кілії приваблювала дослідницька діяльність. Вона та її вихованці часто їздили в різноманітні етнографічні експедиції. У школі, де працювала Валентина Парубець, було навіть створено музейну світлицю, яка постійно поповнювалась новими екпонатами. Згодом в неї з’явилася думка про те, що треба ретельно берегти надбання предків. Але без підтримки тих, хто керує містами та селами це зробити неможливо. Більше на odesskiye.info.
У 2012 році вона переїхала на берега Дунаю у пошуках нових, щирих знайомих. Тут на неї чекали спорідненість душ, відрада від спілкування.
Своїй новій батьківщині вчителька подарувала сорочку, яку вона успадкувала від своєї бабусі з Чернігівщини. Цьому артефакту понад сто років. Часто жінка згадує, як будучи вже у поважному віці, бабуся щороку боялась, що не переживе наступну зиму. Начебто намагаючись встигнути зробити останню справу на Землі, бабуся сідала за вишивання собі сорочку на поховання.
Приходила весна, бабуся діставала із скрині і вдягала нову сорочку, а сама починала творити нове вбрання. Так, рок за роком, вона змогла дожити до свого 75-тиріччя.
Коли В. Парубець приїхала до Кілії, вона відвідала місцеву бібліотеку, де її завжди зустрічали із задоволенням. Згодом вона стала постійною читачкою, очікуючи кожного разу на нову книжку. Проживши вже майже десять років у місті на Дунаї, вона й сама стала авторкою кількох книжкових видань.
Нова книжка щирої людини
Нещодавно письменниця з Кілії представила містянам нову книгу під назвою “Кілія – надія моя”, що свідчить про любов жінки до цього гостинного міста.
За словами Валентини Михайлівни, її праця розрахована на дитячу та підліткову аудиторію, адже вона вважає, що найголовніше в нашому житті – плекати майбутні покоління.
Презентація книги відбулася саме у бібліотеці в колі співробітників цього закладу, а також Кілійського міського голови В’ячеслава Чернявського. Він висловив господарці урочистостей слова подяки за її невтомну працю, щирість, цілеспрямованість та активну громадянську позицію. Пан В’ячеслав побажав авторці міцного здоров’я, творчої наснаги, невичерпного натхнення і довгих років життя.
Отже книжкові фонди Кілії поповнилися ще одним цікавим виданням. А друзі Валентини Михайлівни та її творчості, безумовно, будуть чекати на нові її твори.