Наступного року музична спільнота Одеси святкуватиме 110-річний ювілей Одеської музичної академії. Сотні випускників, десятки професорів, доцентів, багато наукових шкіл. Таким надбанням володіє сьогодні одний із провідних музичних закладів не тільки України, а й усієї Європи, пише odesskiye.info.
Серед провідних музикантів цього навчального закладу було багато спеціалістів, практиків та наукових діячів, які продовжили себе у своїх учнях.
До таких неабияких вчених, музикантів, педагогів належить, безперечно, Микола Миколайович Вілінський – нащадок польських дворян та одного з керівників козацтва 18 століття.
Коли настав час обирати життєвий шлях, Микола віддав перевагу долі музиканті, хоча перед ним була добра та прибуткова перспектива – стати юристом.
Щойно закінчивши Імператорський університет в Одесі, Микола став одним із перших вихованців Одеської консерваторії, відкритої у 1913 році. Його головним наставником був Вітольд Малішевський – перший ректор музичного вишу. Вітольд Йосипович був одним із першопрохідників музичної освіти в нашому місті, де він викладав спеціальну композицію, гармонію та деякі інші предмети. Після реформування Одеського музичного училища у консерваторію він став її ректором, але не залишав практичної діяльності педагога. Він вів клас спеціальної теорії та композиції.
Щодо Миколи Вілінського, то він закінчив консерваторію за спеціальністю “композиція” 1919 року. Згодом до 1941 року він працював викладачем музично-теоретичних дисциплін.
У 1928-1931 рр. він працював заступником директора Одеської консерваторії. Працюючи з ентузіазмом, Микола Миколайович зміг зацікавити своїх колег, у тому числі знаменитих музикантів Костянтина Пігрова та Серафима Орфєєва. Згодом досвід роботи з Вілінським допоміг Серафиму Дмитровичу, коли він був ректором консерваторії.
Учні маестро Вілінського
Енергія та працелюбність професора Вілінського дозволили виховати цілу плеяду музикантів різних напрямків.
Серед учнів метра особливо хотілося б виділити Оскара Фельцмана. Цей композитор написав величезну кількість пісень, музики до мюзиклів. Його “Конвалії – світлого травня привіт” наповнили собою репертуар багатьох співаків, хоча спочатку пісню сприймали прохолодно; цензори сказали, мовляв, чому вона вчить, що з неї можна почерпнути. А народ почерпнув радість від того, що настає весна.
Микола Вілінський був також учителем багатьох музикантів-виконавців, зокрема Еміля Гілельса та Давида Ойстраха. Імена цих людей були довгі роки візитною карткою країни, де вони жили.
Треба сказати, що багато учнів великого педагога стали, своєю чергою, вчителями нових поколінь музикантів. Все це, безумовно, заслуговує на увагу, і на популяризацію у світі, в якому часто народжується музика, позбавлена естетики.