Прізвище Навроцький у одеситів, які так чи інакше пов’язані з видавничою справою, журналістикою чи краєзнавством, поєднується з ім’ям Василя Васильовича, організатора та незмінного редактора однієї з популярних газет Одеси рубежу 19-го та 20-го століть – “Одеський листок”, що виходив без перерви протягом 38 років, пише odesskiye.info.
Люди, знайомі з морською історією краю та морською освітою, чули ім’я контр-адмірала Григорія Мануїловича Навроцького – учасника війни з Японією 1945 року, начальника Одеського військово-морського училища механіків флоту у 1951-1953 роках.
Тверська дівчина – дружина великого видавця
Однак сьогодні мало хто знає про те, що його надійним помічником була дружина Софія Матвіївна, яка сама була добрим майстром газетного слова.
Софія Навроцька була родом із Тверської губернії. Її сімейний союз із видавцем Навроцьким тривав 23 роки, тобто аж до смерті Василя Васильовича. То справді був не просто шлюб. Софія Михайлівна допомагала чоловікові керувати газетним господарством, брала участь в його благодійній діяльності. Вона зробила великий внесок у створення знаменитого в ті роки притулку для немічних трудівників газетного виробництва, яке заснував редактор “Одеського листка” у рік 25-річчя існування газети.
Софії Михайлівні чоловік довіряв управління газетою, коли мав їхати чи хворів. Треба сказати, що вона чудово справлялася з цим, газета продовжувала видаватися і залучати постійних читачів.
Постійним заняттям у редакції газети для Софії Михайлівни було співробітництво у відділі белетристики, для якого вона писала свої репортажі, підписуючись псевдонімом “С.Н”. У листопаді 1908 року в друкарні «Одеського листка» була видана тиражем у 300 примірників її п’єса на 2 дії «Шлюб».
На чолі видавництва та газети
Зусиллями Софії Михайлівни газета продовжувала видаватись і після смерті її багаторічного редактора В.В. Навроцького. Вона стала господаркою видання, взявши він усі організаційні турботи. Редактором газети була Марія Дмитрівна Горяїнова.
До 1917 року «Одеський листок» виходив щодня, дотримуючись ліберального спрямування. У виданні можна було прочитати новини та репортажі в рубриках: телеграми, російський друк, щоденник, російська пошта, фейлетон. Газета публікувала як місцеві, так і загальноросійські новини їхнього суспільно-політичного життя.
На жаль, із приходом Радянської влади до Одеси газета була закрита, але вона залишається цінним джерелом, що повідомляє про життя одеського товариства 1872-1920 років. В Одеській національній бібліотеці сьогодні зберігаються випуски цього періоду.
Слід визнати, що з Норою Галь, Вірою Інбер, Софія Навроцька стала відома у всій імперії, ставши, наприклад, членом Московського товариства драматичних письменників. Ім’я видавниці, публіциста, організатора газетної діяльності Одеси та Півдня України увійшло до ювілейної збірки, яка побачила світ 1913 року у зв’язку зі святкуванням 300-річчя Будинку Романових. Зі сторінки 199 престижного фоліанта на читача дивиться гарне обличчя жінки, а поруч описані її заслуги як професіонал, громадянин і меценат.