Ім’я та прізвище Олександра Гріна зазвичай пам’ятають зі шкільних уроків зі світової літератури. Звичайно, насамперед пригадуються його «Червоні вітрила», але хтось і згадає романтично-фантастичний роман «Та, що біжить по хвилях», пише odesskiye.info.
До Перлини Чорного моря знаменитий поет і прозаїк прибув у шістнадцятирічному віці, у 1896 році. І тут почався його нелегкий і багато в чому такий же романтичний, як і його книги, одеський період, який поріднив образ письменника з прекрасним південноукраїнським містом…
Мрія далеких мандрів
Автор картини: Сергій Мінаєв
Нескладно по стилю автора здогадатися, що його манила динамічна краса далеких подорожей. У його творах обов’язково є мрії і естетика моря — і як же здивувався письменник, побачивши свою мрію при переїзді в Одесу. У селі, звідки він був родом — Вятка — подібного подарунка від природи далеко не було.
На руках у генія романтизму була корзинка з мінімальним запасом одягу, трохи їжі і двадцять п’ять рублів. З таким багажем мало куди подаси, але в першу чергу Олександр Грін вирішив спробувати себе, звичайно ж, на кораблі. Ось тільки зовнішність його підвела у першу чергу: письменник був аж надто стрункий, щоб не говорити худий, а слабовідная худоба нарівні з мрійливим поглядом на палубі були не до місця. Більш того, щоб потрапити на корабель молодому хлопцю, треба було віддати суму за навчання та прожиток.
Не маючи у кишені грошової розкоші (та й просто елементарних фінансів для більш-менш комфортного існування), письменник вирушив у місцеву нічліжку. Зрозуміло, за такі гроші постояльці отримували відповідні умови.
Якийсь період Олександр Грін просто бродив Одесою в пошуках хоч якоїсь роботи. Нарівні з цим він не хотів кидати мрію відправитись за горизонт на кораблі. Він гартувався і вчився плавати, і один раз хвилі Чорного моря ледь не поглинули його, але він все ж вижив.
Як мрія подорожі збулася
Збулася ця мрія не можна сказати, що ідеально. Першим судном у житті письменника став «Платон», на якому Олександр Грін познайомився з берегами Кавказу та Криму. Щоправда, за цю подорож-роботу довелося заплатити вісім рублів. Отже, письменник нарешті ступив на борт корабля, але навчання його йшло слабо, тож особливих навичок в’язання вузлів і махання сигнальними прапорцями він не отримав.
Другим кораблем став «Святий Миколай», і рейс цей видався важким. Виснаження роботою і пошкодження товару в результаті привели до того, що мрійливий творець прибув до Одеси назад і без сил, і без грошей.
А потім у житті творця з’явився корабель «Цесаревич» — і це судно вивезло його далеко за кордон, як він і мріяв. Ось тільки проблеми особистого характеру призвели до того, що письменника списали з рейсу. Якось так завжди виходило, що він залазив у конфлікти. Чергове звільнення за норовистість поставило крапку в мрії Олександра Гріна борознити моря й океани…
Після Одеси
Олександр Грін повернувся на батьківщину, у Вятку. Почався період постійного пошуку роботи. Ким він тільки не став: вантажником, театральним помічником, працівником заводу; горбатився на рибному промислі і топтався у гущах торф’яних боліт; то копав, то полював, то воюва … І лише пройшовши все це, письменник прийшов до того, що прославило його — до романтизму у літературі.
Довелось йому знову побувати у Перлині Чорного моря при несприятливих обставинах. Письменник тоді був в армії і втік з резервного батальйону з підробленими документами…
Життя цього митця здається довгим від своєї насиченості, але життєвий шлях його закінчився рано — у 52 роки в селищі Старий Крим.
І Одеса запам’ятала його. І до сих пір неподалік від музею Одеського порту висить меморіальна табличка творцеві, який так любив море.