Ізраїль Гельфанд: математик, науковець, педагог

 

Один з найвидатніших математиків сучасності Ізраїль Гельфанд народився в єврейській сім’ї 2 вересня 1913 року в невеликому селищі Окни, розташованому в 400 кілометрах на північ від Одеси, пише odesskiye.info.

Израиль Гельфанд: математик, ученый, педагог

Один из величайших математиков современности Израиль Гельфанд родился в еврейской семье 2 сентября 1913 года в небольшом населенном пункте Окны, расположенном в 400 километрах на север от Одессы. 

С ранних лет он увлекся математикой и пытался решить множество задач. Но жизнь складывалась так, что обучение математике было только мечтой, а учитель ничего не мог дать парню, кроме моральной поддержки; родители не могли позволить себе покупать учебники для сына. 

Путь Гельфанда в науку начался … с больничной койки. Приступ аппендицита привел 15-летнего Израиля в Одессу, где он открыл для себя трактат по исчислению бесконечно малых чисел.

Нелегкое начало большого пути

В 16 лет он был исключен из средней школы, так как его отец до Октябрьской революции был директором завода. Лишившись возможности получить среднее образование, зимой 1930 года молодой человек подался в столицу, где тогда проживали его дальние родственники. Там некоторое время он оставался без­ра­бот­ным, кормился случайными заработками. Однако позже он смог устроиться в Ленинскую библиотеку контролером, что позволило ему заняться само­об­ра­зо­ва­нием. 

В 1932 году, И. Гель­фанд, посещая вечер­ние лек­ции по мате­ма­тике в несколь­ких учеб­ных заве­де­ниях, стал аспи­ран­том извест­ного мате­ма­тика А.Н. Кол­мо­го­рова и одновре­менно с 1932 года начал пре­по­да­вать в МГУ, хотя не имел диплома о вісшем образовании.

Научная работа в столице

Под руководством того же Колмогорова в 1935 году он защитил диссертацию, а в 1943 году он стал профессором Московского университета, оставаясь на этой должности почти полвека. Израиль Моисеевич был одним из разработчиков и создателей советской атомной бомбы.  

Жизненный путь ученого был отмечен его педагогической деятельностью. Его педагогические взгляды и идея нашли свое продолжение в его уче­ни­ках. Люди, знакомые с Израилем Моисеевичем утверждали, что его уче­ни­ками Израиля Моисеевича ста­но­ви­лись те, кому доводилось хотя бы мало-мальски столкнуться с ученым. Люди всегда тянулись к нему и испытывали на себе его положительное влияние. 

В конце 1980-х ученый эмигрировал в США, преподавал в некоторых вузах страны, потом окончательно поселился в Нью-Джерси, став выдающимся профессором Университета Рутгерса.

Наследие выдающегося ученого составили более 800 статей и три десятка книг. Он охватывает, например, функциональный анализ, дифференциальные уравнения, представления групп. 

После смерти одного из его сыновей от лейкемии в 1958 году Гельфанд также увлекся биологией, работая с врачами. Почти 50 лет он вел семинар, на котором выступали лучшие советские математики. В конце концов, он очень заинтересовался преподаванием.

За свою жизнь уроженец нашего региона стал обладателем множества наград, в том числе стал первым лауреатом премию Вольфа (1978 год), которую получил за свои достижения на пользу человечества. 

Великий ученый стал также лауреатом Киотской премии 1989 года, которая расценивается как аналог Нобелевской премии.

З ранніх років він захопився математикою і намагався вирішити безліч завдань. Але життя складалося так, що навчання математиці було тільки мрією, а вчитель нічого не міг дати хлопцеві, крім моральної підтримки; батьки не могли дозволити собі купувати підручники для сина.

Шлях Гельфанда в науку почався … з лікарняного ліжка. Приступ апендициту привів 15-річного Ізраїлю до Одеси, де він відкрив для себе трактат щодо обчислення нескінченно малих чисел.

Нелегке початок великого шляху

У 16 років він був виключений із середньої школи, так як його батько до Жовтневої революції був директором заводу. Втративши можливість здобути середню освіту, молода людина в лютому 1930 року поїхала до столиці, де тоді проживали його далекі родичі. Там деякий час він залишався безробітним, годувався випадковими заробітками. Пізніше він зміг влаштуватися контролером в Ленінській бібліотеці. Робота в бібліотеці дозволили допитливому Ізраїлю зайнятися самоосвітою.

У 1931 році І. Гельфанд почав відвідувати вечірні лекції з математики в декількох навчальних закладах. Незабаром І. Гельфанда взяли асистентом кафедри математики Вечірнього хіміко-технологічного інституту. А через рік, не маючи, по суті, вищої освіти він став аспірантом відомого математика А.Н. Колмогорова і одночасно з 1932 року почав викладати в МГУ.

Наукова робота у столиці

Під керівництвом того ж Колмогорова в 1935 році він захистив дисертацію, а в 1943 році він став професором Московського університету, залишаючись на цій посаді майже півстоліття. Ізраїль Мойсейович був одним з розробників і творців радянської атомної бомби.

Життєвий шлях вченого був відзначений його педагогічною діяльністю. Його педагогічні погляди і ідея знайшли своє продовження в його учнях. Вважається, що учнями Ізраїлю Мойсейовича ставали всі, кому довелося з ним спілкуватися. Люди завжди тягнулися до нього і відчували на собі його позитивний вплив.

В кінці 1980-х він емігрував до США, викладав в Гарварді, Массачусетському технологічному інституті, потім переїхав до Нью-Джерсі, ставши видатним професором Університету Рутгерса.

Спадщина видатного вченого склали понад 800 статей і три десятка книг. Він охоплює, наприклад, функціональний аналіз, диференціальні рівняння, уявлення груп.

Після смерті одного з його синів від лейкемії в 1958 році Гельфанд також захопився біологією, працюючи з лікарями. Майже 50 років він вів семінар, на якому виступали кращі радянські математики. Зрештою, він дуже зацікавився викладанням.

За своє життя Гельфанд отримав безліч нагород, в тому числі став першим лауреатом премію Вольфа (1978 рік), яку отримав за свої досягнення на користь людства.

Великий вчений став також лауреатом Кіотської премії 1989 року, яка розцінюється як аналог Нобелівської премії.

До 75-річчя із дня народження футбольного футболіста Володимира Мунтяна

Кінець 1969 року… Футбольні вболівальники з нетерпінням чекали, кого оберуть у черговий раз кращим футболістом СРСР. У ці роки першість Радянського Союзу проводилася, у...

Почесні громадяни Одеси: дореволюційні часи

  Чим так відзначилися деякі діячі, що їм дали звання почесних громадян Одеси? Наскільки наполегливо потрібно працювати над добробутом міста, щоб мати честь так називатися? Відповідь...
.,.,.,.