Одесу від литовського міста Шяуляй поділяють майже півтори тисячі кілометрів. За часів бурхливого розвитку транспортних засобів цю відстань можна подолати за досить короткий час. Яку треба було мати на меті вирушити з міста Прибалтики в далеку дорогу до берегів Чорного моря? У Беніаміна Кагана цією метою було бажання здобути знання в галузі точних наук. Нічого нового. До знань прагнули завжди і багато молодих людей. Дивно в цій історії те, що єврейський хлопчик не почав навчатися в якійсь місцевій гімназії, а потім, в університеті Тарту, наприклад. Він рушив у дорогу на південь імперії. Більше на odesskiye.info.
Перша наукова публікація
Середню освіту Беніамін здобув у гімназії м. Катеринослава, після чого вже поїхав на південно-західну околицю імперії. В Одесі він став студентом 1-го курсу фізмату університету. Для такого рішення була гарна основа. Насамперед він випустився з гімназії із золотою медаллю. Там його захопила математика.
У рік закінчення гімназії його статтю «Розкладання коренів квадратного рівняння в безперервний дріб» потрапила до спеціалізованого видання “Вісник експериментальної фізики та елементарної математики” (ВЕФЕМ), яке виходило в Одесі. На той момент це був єдиний у Росії журнал у галузі фізики та математики. Таке уточнення говорить про значущість статті юного Кагана, який домігся свого місця поряд із відомими професорами, не бувши ще студентом. У той час наукові роботи з математики систематично виходили, щоправда, невеликими тиражами, лише у Академії наук та деяких університетах. Приватні неохоче давали зелене світло оригінальним роботам вітчизняних математиків і рідко знайомили фахівців із роботами провідних закордонних учених.
Отже, 1887 Беніамін Каган став студентом університету, який на той момент мав вже вагоме значення. Молода людина постійно намагалася дізнатися щось нове для себе. В Одесі він став самостійно долати геометрію Лобачевського.
Політика чи наука
Наприкінці 1890-х років було неспокійно в Одесі. Студенти виявляли незадоволеність чинними в країні законами, організовували акції протесту. Не залишився осторонь антиурядових виступів Беніамін. 1889 року його за це виключили з вишу. Причиною стало те, що брав участь у спробі студентів університету відслужити панахиду на згадку про письменника Чернишевського, який помер незадовго до того. У результаті Кагана вислали до Катеринослава під нагляд поліції. Йому було заборонено вступати до вищих навчальних закладів. Треба сказати, що міра до революціонера-початківця була застосована не найсуворіша. Так, посилання… Але не в Сибір чи кудись на Крайню Північ. Залишається здогадуватися, як Веніамін Федорович (так стали називати Кагана в його дорослі роки) уникнув суворішого покарання.
Все ж таки наука взяла гору над революційними поривами. Навіть у засланні Каган продовжив самоосвіту. Він зайнявся неевклідовою геометрією, самостійно вивчив предмети університетської програми та у 1892 році склав екстерном випускний іспит в університеті Києва. У 1897 р. він уже пройшов магістерські випробування у столиці. Нарешті, у вересні 1897 року Каган було зараховано до штату Новоросійського університету приват-доцентом на кафедрі чистої математики, де пропрацював до 1922 року.
У середині січня читачі видання ВЕФЕМ дізналися про те, що в Одесі з’явилося наукове видання, яке має намір друкувати праці з фізики та математики. Воно отримало назву “MATHESIS” (у перекладі з грецької – “знання”). Натхненником наукового проєкту став Веніамін Федорович. Його підтримали відомі одеські вчені, астроном Орбінський, математики Слєшинський та Шатуновський. Колеги обрали Кагана головою наукової комісії видавництва.
Протягом двох десятків років науковий журнал вирізнявся не лише рівнем робіт, які в ньому з’являлися, а й відмінним оформленням. На замовлення видавництва відомий художник О.О. Ждаха виконав шість варіантів товарного знака, у тому числі відібрали два. Вони прикрасили обкладинки та останні сторінки книг видавництва. Той же майстер оформив багато обкладинок книг, що виходили у різні роки.
Видавництво “MATHESIS” постійно працювало, постійна зміна влади в Одесі не сприяла видавничій діяльності. Наприклад, 1920 року вдалося видати лише одну книгу. На згадку про ту важку епоху наказ Виконкому Одеської губернії, який наказував вказувати місто, назву друкарні, тираж, номер дозволу, абревіатуру Д.В.Д. («дозволено відділом друку») на всіх виданнях, які тоді виходили з друку.
За оцінкою одеської краєзнавиці І. Рікун, видавництво, офіс якого розташовувався в будинку № 66 на вулиці Новосільського, за роки своєї роботи видало 181 книгу, остання з яких вийшла 1923 року. Після цього Веніамін Каган поїхав до Москви, куди його запросив керівник Державного видавництва Отто Юлійович Шмідт. У столиці він став керівником відділу точних та природничих наук.