Як одеситка стала відомим перекладачем: історія Нори Галь

Найчастіше ми звикли цінувати письменників поетів за те, що нам вдається знайомитися з їхньою творчістю, яка переростає у щось дуже популярне і вже класичне.

Але, не багато хто з нас замислюється про важливість тих людей, які дають можливість прочитати зарубіжний твір російською чи українською мовою, і не просто в механічному перекладі, а ще в одному, цікавому та грамотному виконанні. Це заслуга перекладачів – вони роблять вагомий внесок у світ літератури. Такою вагомою стала і Нора Галь – радянська перекладачка французької та англійської літератури російською мовою. Як вона прийшла до такого роду діяльності і як досягла успіху? Більше на odesskiye.info.

Довге ім’я переросло на прізвисько

Справжнє ім’я знаменитої перекладачки Елеонора Гальперіна – що досить важко вимовити і тим більше, запам’ятати. Народилася 27 квітня 1912 року в Одесі, у справжній єврейській родині, де любили літературу та цінували її. Своє ім’я дівчина отримала на честь прадіда Леона, але вдома – всі називали її Норою. Це послужило тому, що в майбутньому вона його так і скоротила. Саме так склалося, що на початку 20 століття стало модним використовувати легкі і короткі слова, зокрема, імена. Вийшло досить звучно і не старомодно, а головне – тепер запам’ятати таке ім’я набагато простіше.

Проблеми з навчанням

Коли Нора була ще маленькою, сім’я переїхала до Москви, де дівчинка пішла до школи. Коли настав час вступати до інституту, вона зіткнулася з наступною проблемою: приймали здебільшого дівчат та юнаків із селянських сімей. Елеонора вперто пробувала надходити неодноразово, поки, все-таки, була прийнята.

Мати Нори, Фредеріка Олександрівна Гальперіна, працювала юристом, а батько Яків Ісаакович Гальперін – лікарем і фельдшером. Батько був двічі заарештований і провів у таборах близько 12 років свого життя, що не могло не позначатися на репутації Нори Галь. Врятував її той факт, що мати з батьком, на той час, були вже офіційно розлучені. У результаті 1954 року батька реабілітували.

Заміжжя та народження доньки

Коли Нора закінчила вуз у 1941 році, розпочалася Велика Вітчизняна війна. Вже на той час, дівчина була одружена з Борисом Кузьміним, який був російським літературознавцем. На початку війни, у подружньої пари народилася дочка – Едварда.

Безсумнівно, чоловік пішов на фронт, де 1943 року загинув. Для молодої матері це було сильним ударом, адже свого чоловіка вона любила, вони були знайомі ще зі студентських часів.

Як знайшла своє покликання

Як би сумно це не звучало, але якби не війна, може Нора Галь так і залишилася б непоміченою. Ще підлітком, вона писала вірші, які публікували в журналах. Пізніше, стала писати статті з оглядами на нову літературу французькою. Але тепер, під час війни, про французів і мови бути не могло, можна було писати лише англійською, підтримуючи союзників. Але цієї мови Нора не знала, від слова зовсім.

Редактор доручив завдання – перекласти англійською мову роман “Пацюків”, але так, як треба було забезпечувати себе та доньку, Галь погодилася. Знайшовши словник англійської, Нора сіла за роботу: абсолютно не знаючи мови, вона спиралася на аналіз тексту, користуючись словником. Через два тижні важкої роботи (Нора працювала по 18 годин на день) – роман було перекладено. Яке було розчарування перекладачки – початківця, коли роман так і не опублікували: пізніше, він вийде у світ лише до вісімдесятих.

Тепер, коли Нора мала досвід роботи з англійською, вона могла братися за переклад і цією мовою, не забуваючи про французьку, надалі. А через те, що після війни, євреям було дуже складно відшукати роботу, вона продовжила цю справу, адже слава про неї ходила вже тоді хороша.

Пішла у переклад із головою

З 1950-х до 1960-х років Кіра працювала над перекладом таких творів: «Маленький принц» Сент-Екзюпері, оповідання Селінджера, повість Харпер Лі «Вбити пересмішника» – як розповідає Сайт “Live. Lib”. До списку робіт потрапили і прози ХХ століття: “Сторонній” Камю, “Смерть героя” Олдінгтона, романи Томаса Вулфа, Джойс Керол Оутс, Кетрін Енн Портер. Багато робіт були опубліковані набагато пізніше, ніж були перекладені Норою.

За довгі роки роботи, вона встигла познайомитися та попрацювати з такими людьми: Олександр Анікст, Марія Лоріє, Тамара Казавчинська, Борис Володін, Абрам Штейн та багато інших.

Книга “Слово живе та мертве”

Переклади, так чи інакше, не приносили значної популярності, адже лише затяті книголюби звертали увагу на те, хто був перекладачів твору, а звичайним читачам було просто однаково.

В результаті, славу і впізнаваність Нора отримала завдяки своїй книзі, яка побачила світ сімдесятих роках – “Слово живе і мертве”. Вона стала предметом обговорення серед письменників і журналістів того часу. Нора завжди говорила, що не вміє писати російською погано: плюс до всього, у своїй книзі вона виявляла любов до слова, а набутий раніше, досвід, явно давав про себе знати.

Книга неодноразово доопрацьовувалась, до 1987 року вона була тричі перевидана – у 2001, 2003 та 2007 роках.

Пішли стопами перекладачки

Нора Галь пішла з життя в історичний час – у рік розпаду Радянського Союзу – 1991 року. Була кремована та похована на новому Донському цвинтарі у Москві.

Дочка Нори – Едварда, пішла у діяльність матері, працюючи літературним критиком та редактором, а онук – Дмитро Кузьмін став поетом. Вони започаткували премію імені Нори Галь.

Семен Кірсанов – поет, який бачив Одесу уві сні

Есть город, который я вижу во сне. О, если б вы знали, как дорог У Черного моря открывшийся мне В цветущих акациях город. У Чёрного моря!   Слова з відомої...

Унікальний власний домашній зоопарк у квартирі одесита

Звичайна квартира на п'ятому поверсі хрущовки в центрі Черемушек. Господар, Сергій Кудряшов - молодий підкачаний хлопець – живе в дуже незвичній квартирі. Точніше, сам...
.,.,.,.