Коли душа прагне зовсім не жіночої, складної роботи, а навколо нарікання та відмовки, важливо пам’ятати про свою мрію та не зупинятися на досягнутому. Так сталося й у Берти Рапопорт: її обговорювали всі, за свій вибір професії, навіть далеко за межами Одеси, де вона народилася.
Однак, саме її завзятість і працьовитість послужили тому, що в 21 столітті ми згадуємо її, як відому в усьому світі, сильну, незалежну жінку, яка підкорила море та кораблі, як першу жінку-капітан у СРСР на Чорному морі. Більше на odesskiye.info.
Берта – дівчинка, яка виявляла характер ще з дитинства
Берта Рапопорт народилася в морському місті Одесі, 15 травня 1914 року, хоча інші джерела твердять, що в 1911 році. Дівчинка проживала у звичайній родині, де мати була домогосподаркою, а батько – столяром.
У 1928 році вона закінчила школу і дуже хотіла вступати до Одеського морського технікуму на судноводійське відділення. Батьки не підтримували доньку в такому виборі, всіляко намагаючись відмовити дитину від подібної професії, але Берта виявилася непохитною.
Вступити до такого навчального закладу було непросто, як і вписатися в чоловічий колектив, де ти єдиний “штурман у спідниці”. Але Берта з цим проблем не мала: вона швидко влилася в компанію і робила великі успіхи в навчанні, добре закінчивши технікум.
Початок кар’єри
Закінчивши технікум, 1931 року Берта отримала диплом штурмана далекого плавання. До речі, на той час у Радянському Союзі були лише дві володарки подібного диплома.
З 1932 року Рапопорт стала на шлях розвитку кар’єри. Починала з посади четвертого помічника капітана на теплоході “Батум-Рада”, на суднах Чорноморського пароплавства. Вже за рік дівчина працювала третім помічником капітана на молодіжно-комсомольському теплоході “Кубань”, а з 1934 року – другим помічником капітана на пароплаві “Катаяма”.
У лютому 1936 року Берта отримала довгоочікуване підвищення – старший помічник капітана на цьому ж пароплаві. Коли в Лондоні причалив “Катаяма”, там зібралося безліч людей, а все заради того, щоб глянути на жінку-старпома. Про неї писали в лондонських газетах, під заголовками “Перша жінка-моряк у світі!”, докладно описуючи всі елементи зовнішності жінки. Її стали поважати і називати “легендарною Бертою”, відзначаючи впевнений та вольовий характер.
Потрапила до іспанського полону
У 1938-39-х роках Берта Рапопорт перебувала у полоні: у місті Пальма на острові Майорці. Навіть так, жінка виявляла непокірність та свою мужність.
Коли з приходом у порт Пальма майже весь екіпаж, включаючи капітана, відправили до концтабору, Берта була однією з небагатьох, хто залишився на пароплаві. За наказом Берти було піднято державний прапор СРСР, як це робили щоранку. Франкісти вимагали спустити прапор, а після того, як жінка відмовилася виконувати наказ, вони відправили її до жіночої в’язниці. Там від неї намагалися отримати письмову згоду на те, що пароплав “Катаяма” віз республіканцям зброю з СРСР. Звичайно ж, Берта протестувала, після чого була відправлена до концтабору. Через 8 місяців перебування у фашистському полоні, на вимогу уряду СРСР, Берта та її команда були доставлені додому.
Подальші заслуги
У 1941 році Берта працювала старпомом на пасажирському теплоході “Молдавія”: вона перевозила жінок, дітей та старих людей з Одеси. Цього року стала капітаном теплохода “Туркменістан”.
Після закінчення війни жінку призначили старшим інспектором контори капітана Одеського порту, а також нагородили медаллю “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” – Як розповідає Сайт “Odessa.memory”.
Починаючи з 1948 року, Рапопорт працювала змінним диспетчером портофлоту, чудово і безпомилково знаючи свою роботу.
У 1966 році був знятий фільм про Берта Рапопорта “В одній родині”, під режисерство Рафаїла Гольдіна.
Знаменита Берта Рапопорт померла у 1967 році, внаслідок хвороби – рак. Поховано її у своєму рідному місті Одеса, на Єврейському цвинтарі.
У 2006 році, неподалік моря, на будівлі Одеського порту було встановлено пам’ятний барельєф Берти Яківни Рапопорт.