В історії Одеси завжди було місце гарним, романтичним, глибоким переживанням, які іноді перетворювалися на трагічні історії кохання.

У нашому матеріалі odesskiye.info, з посиланням на depo.ua, ми розповімо про романтичні історії відомих одеситів.

Історія Воронцових

Єлизавета Браницька та Михайло Воронцов вперше зустрілися у прекрасному Відні.

Історики згадують, що найбільше Воронцову у дівчині сподобалася її чарівність, проте з пропозицією він не поспішав.

У цілеспрямованого кар’єриста були побоювання, що така спорідненість може стати на заваді його службі.

Однак побоювання графа виявилися марними, і двом шанованим сімействам вдалося об’єднали свої капітали.

Слід зазначити, що у відносинах Воронцових не остання роль відведена Олександру Пушкіну. Прийнято вважати, що він був по-справжньому захоплений Єлизаветою Ксаверіївною і присвячував їй свої вірші.

З цієї причини граф змінив своє ставлення до поета, і вже 1824-го вислав його з міста.

Проте Єлизавета Ксаверіївна мала ще одного шанувальника в особі Олександра Раєвського. Чоловік був неймовірно в неї закоханий, але вона з задоволенням відповідала на його залицяння.

3-го квітня 1825-го у Воронцових народилася дочка. Але щодо того, хто був справжнім татом, з’явилося кілька версій. Так, відповідно до першої версії, батьківство належало Пушкіну, а друга версія свідчила про те, що там не обійшлося без Раєвського.

Саме на той період граф зрозумів, що помилково “записав” великого поета у свої головні суперники.

Зрада стала очевидною.

Пам’ятні записки графа містять Дні народження всіх дітей, крім першої дочки.У цей час граф теж зраджував дружину з її ж подругою, якою була Ольга Наришкіна.

Після появи на світ доньки, між Раєвським та Єлизаветою все частіше стали відбуватися скандали.

Ну, а коли чоловіка вислали з Одеси, їхні стосунки взагалі припинилися.

Історія Ахматової

Миколу Гумільова, за якого згодом поетеса вийшла заміж, вона зустріла у чотирнадцятирічному віці. Далі був період тривалого листування. Молода дівчина стала натхненням для поета.

Він дарував їй квіти, писав вірші.

Листопад 1909-го ознаменувався раптовою згодою Анни на пропозицію про шлюб.

Жоден родич із боку нареченої на весілля не прийшов, тому що в сім’ї дівчини шлюб вважався приреченим.

Після одруження Гумільов досяг того, чого так хотів, і його ставлення до Анни стало змінюватися не на краще.

Їхній спільний син виховувався матір’ю Гумільова, а сімейний союз незабаром розпався.

Другим чоловіком поетеси став відомий вчений Володимир Шилейко.

Це була не найкраща партія для неї, але жінка вважала, що у їхніх стосунках немає місця суперництву, яке проявлялося у шлюбі з Гумільовим.

Анна перекладала його тексти і намагалася бути гарною господаркою. А він забороняв їй покидати будинок, спалював кожен лист, і забороняв займатися написанням віршів.

В результаті, поки чоловіка лікували від радикуліту в одній із лікарень, Анна почала працювати в бібліотеці при Агрономічному інституті. Їй було надано казенну квартиру, і після виписки вченому довелося переїхати туди ж. На новому місці деспот трохи вгамувався. Але 1921-го їхні стосунки припинилися.

Цивільним чоловіком Ахматової став історик та критик Микола Пунін.

Жінка допомагала йому проводити літературні дослідження та робила переклади. Пізніше з нею став жити і її син, якого історик відверто ненавидів, оскільки він був нерідною дитиною.

Чоловік також не любив, коли Анна займалася поезією, тому що відчував себе через це не таким значущим.

Незабаром цей шлюб вичерпав себе.

Історія Холодної

Майбутня актриса вперше побачила свого майбутнього чоловіка, Володимира Холодного, під час випускного вечора 1910-го.

Він був юристом, а його хобі був автоспорт.

Незабаром вони зіграли весілля, попри те, що їхні близькі не підтримували такий ранній шлюб. 1912-го на світ з’явилася їхня донька.

У процесі пологів лікарі сказали подружжю, що ще одні пологи можуть нести загрозу життю жінки. З цієї причини вони прийняли рішення про удочеріння ще однієї дівчинки.

Коли розпочалася Перша світова війна, чоловік майбутньої актриси пішов на фронт. Приблизно у цей період почалася кінематографічна кар’єра Віри, яка принесла їй величезну популярність.

Актрисі надходило багато листів від незнайомців, які були сповнені зізнань у коханні. Але жінка залишалася непохитною.

Якось Вірі прийшла звістка про те, що її чоловік поранений на війні. Вона, зірвавши процес зйомок, поїхала у пошуках польського шпиталю, де лікували її сильно пораненого чоловіка.

Лікарі говорили, що, швидше за все, він не виживе. Актриса не відходила від ліжка коханого, і йому вдалося одужати.

Коли знімали чергову кінокартину, актрисі знадобився дозвіл на в’їзд до Одеси, який ій вдалося отримати доволі важко. Для зворотного в’їзду їй також потрібен був дозвіл, який видавався лише одеським полковником Фрейденбергом. Він намагався скористатися моментом і досягти Віри. Проте вона вибігла з його одеського будинку.

За легендою, тоді актрисі довелося просити про допомогу Мишка Япончика, який входив до числа її шанувальників, але не вимагав нічого натомість.

Він розробив план виїзду актриси.

Проте 8-го лютого 1919-го вона давала благодійний концерт, після завершення якого Япончик мав усе з нею обговорити.

Під час антракту у своїй гримерці акторка побачила лілії. Вона піднесла букет до обличчя, і лише потім помітила записку, що була всередині. Вона була підписана Фрейденбергом.

Через хвилину актрисі стало погано, почалися задухи та втрата свідомості.

Незабаром пішли чутки, що її хтось отруїв.

Володимиру так і не вдалося змиритися зі смертю коханої, і через три місяці він помер. Причиною смерті став тиф.

Історія Бабеля

Письменник мав бурхливе особисте життя, про що свідчать три шлюби та троє дітей.

Перший шлюб було укладено 1919-го. Обранкою Ісаака стала молода художниця Євгенія Гронфайн.

Відносини подружжя дали тріщину. Причиною цього стали зради письменника.

Після цього у нього розпочався роман із театральною актрисою, якою стала Тетяна Каширіна.

1926-го з’явився на світ їхній спільний син.Але і в цих відносинах незабаром настав розлад, а письменник вирушив до Франції, де тоді вже жила його перша дружина. Там вони знову стали жити разом, і 1929-тий ознаменувався народженням їхньої дочки.

Проте це не залишило остаточного розриву, і письменник вирішив повернутися.

Незабаром він зустрівся з юною Антоніною Пірожковою.

Зв’язок із нею перетворився на громадянський шлюб. Дівчина була молодшою ​​за письменника на п’ятнадцять років і була далека від творчості. За фахом вона була інженером.

Письменник намагався балувати дружину закордонними вбраннями.

1937-го вони стали батьками доньки Лідії.

Дівчинці ледве виповнилося два роки, коли її батько був розстріляний у підвалі НКВС.

Фото: depo.ua