У нашому матеріалі, з посиланням на amnesia , ми розповімо вам про те, як одеським мімам вдалося стати головною українською комік-трупою, завоювавши неймовірні рейтинги та відкривши власний театр.
Початком створення «Масок» є 1984-тий рік. За весь час свого існування вони змогли стати справжніми професіоналами в галузі пантоміми, слепстику і навіть репу. Колектив зняв чимало кліпів, фільмів і, звичайно, знамените «Маски-шоу». Артисти побували в багатьох країнах, включаючи Колумбію та Японію. А їхній власний театр радує одеситів цікавими виставами. Більше на odesskiye.info.
Майбутні артисти
У 70-ті кілька майбутніх учасників «Масок» в особі Георгія Делієва, Ігоря Малахова та Олександра Постоленка старанно навчалися на архітектурному факультеті. Борис Барський тоді був студентом, тільки він вивчав атомну енергетику. При своїх alma-mater одесити відвідували студії пантоміми. І разом двічі на рік відвідували ленінградські «Конгреси дурнів», де вони виступали з кількома спільними номерами.
Створення колективу
Самодіяльність зблизила простих одеських студентів. Тому, коли в 1974-му Одеською обласною філармонією було прийнято рішення щодо створення колективу пантоміми, хлопці опинилися в одній команді. Після вручення трудових книжок розпочалася їхня кар’єра.
Склад першого колективу був представлений Борисом Барським, Олександром Постоленком, Наталією Бузькою, Ігорем Малаховим, Михайлом Волошиним та Георгієм Делієвим. В 1975-му з армії повернувся ще один артист в особі Володимира Комарова, який також приєднався до новоствореного колективу.
Початок шляху
Спочатку вони мали назву «Ансамблю пантоміми Одеської філармонії», пізніше вони стали «Сміхачами». Ну, а з часом з’явилися «Маски».
Філармонія організовувала «Масками» гастролі по всій території Союзу. Коли в 1984-му одесити опинилися в Москві, Делієвим і Постоленком на передачі «Навколо Сміху» було виконано номер «Мана-мана», який став першим хітом одеського колективу.
За словами Володимира Комарова, тоді вони були авангардним колективом. А пантоміма на той час не мала великої популярності. Що стосується «Масок», то вони тоді займалися просуванням особливого жанру, що складається з пантоміми, клоунади та буффонади. До цього люди ніколи не бачили такого. Адже, порівняно з Кобзоном і Магомаєвим, які не сходили з телеекранів, такі виступи стали дуже незвичайними. І лише після участі в згаданій програмі колектив стали сприймати всерйоз.
Авторська методика викладання
До того, як приєднатися до «Масок», в 1980-му Георгію Делієву пощастило вивчати пантоміму в одній з авторитетних студій, де викладав Святослав Полунін. Педагог був прибічником традиційної педагогіки, тому він став автором альтернативної системи навчання. Його студенти щотижня збиралися, щоби поділитися один з одним своїми авторськими мініатюрами. Кожен хотів здатися найкращим та найпрофесійнішим.
Згодом Делієвим була запозичена дана система і для «Масок». Завдяки цьому з’явилося чимало експериментів, які навряд чи були б схвалені театральною комісією. Тому на такі вечори запрошувалися близькі та знайомі, які могли отримати насолоду від «невиданих» шедеврів.
Звільнення
Один із таких вечорів призвів до того, що колектив був звільнений із філармонії. Адже артисти почали пародіювати Горбачова з його дружиною.
А Делієвим було прийнято рішення щодо включення цієї мініатюри до офіційної програми, всупереч тому, що керівництво це не схвалило. Після візиту чергового перевіряльника, який побачив це, «Масок» позбавили роботи.
Перший продюсер
В 1978-му на творчому шляху Делієва зустрівся Юрій Володарський. Він тоді був одним із студентів Політехнічного інституту та членом «Експерименту» (рок-групи).
Їхній творчий тандем розпочався з написання Володарським музики для вистави «Масок». Пізніше, до кінця 1980-х, Володарський просував комедійне тріо, назване «Вдалою компанією», а Делієвим було висунуто пропозицію про те, щоб він зайнявся ще й «Масками».
Таким чином, Володарському довірили продюсерство.
Новий продюсер швидко усвідомив, що досягти справжнього успіху можна лише за допомогою телебачення. Одеські коміки зайнялися зйомками першого кліпу «Одеса-мама», і Володарському вдалося досягти того, щоб його показало центральне телебачення.
Музичні експерименти
Говорячи про музичні кліпи, створені «Масками», слід зазначити, що вони є чимось на кшталт цікавого антикваріату тих часів. Наприклад, одесити не боялися експериментувати з жанрами і стилями, додаючи в різні композиції елементи хіп-хопу і чистого репу. Володарському було довірено не лише займатися продюсуванням кліпів, а й писати музику.
Створення кіносценарію
В 1989-му відомим режисером Володимиром Меньшовим Делієв і Володарський були запрошені до Москви. Він хотів запропонувати одеським артистам зайнятися зйомками свого повного метра. Після повернення до Одеси, Делієвим та Володарським розпочався процес написання сценарію. У цьому їм було надано допомогу Олександром Тарасулем та Едуардом Кам’янецьким, які згодом стали авторами одеських «Джентльменів». В результаті їхньої спільної праці з’явився сценарій кінокартини «Сім днів з російською красунею». Фільм мав стати першою появою одеситів у великому кіно.
У кінострічці розповідалося про те, як авантюрістом Фурічем було запрошено групу іноземців на липові гастролі Радянським Союзом.
Гастролі прикривали його фінансові махінації, адже в планах авантюриста було отримати від інвесторів суму три мільйони доларів, після чого залишити країну. Однак для здійснення цього, йому необхідно було, щоб іноземці залишили гарний відгук про гастролі. Але все, звісно, пішло не за планом.
Подальша доля фільму
В 1991-му Володарським та Делієвим було завершено етап чорнового монтажу, кінострічку показали на студії, і вона благополучно лягла на полицю.
Проблемою стало те, що не було досягнуто консенсусу з інвесторами.Всі наступні п’ять років студія займалася перемонтажем фільму, щоб він перетворився на «комерційно привабливий». Все скінчилося тим, що в 1996-му фільм був показаний в обмеженому прокаті, але справжній успіх йому приніс продаж більше мільйона копій відеокасет по всій території Союзу.
Але й тут без казусу не обійшлося.
Ще один казус
За словами Юрія Володарського, чорнову копію кінокартини вкрали в 1991-го і одразу ж зробили «піратські» копії. Протягом кількох місяців «Маски» отримували факси з подяками за чудову комедію. Таким чином, кінострічка вийшла в «піратку» як найкраща комедія всіх часів. І вийшло, що колектив фактично надав підтримку «піратському» ринку країни.
Зйомки скетчів
У цей час одесити починають їздити з гастролями по всьому світу. Стартували вони з Данії, Німеччини, Колумбії та Японії.
В одному з колумбійських міст Володарському вдалося домовитись із представниками місцевої телекомпанії, щоб «Маскам» надали техніку для того, щоб зняти скетчі. Графік вирізнявся неймовірною інтенсивністю – приїзд, написання сценаріїв, зйомки скетчів, організація майстер-класів, виступи на сцені та відпочинок ночами на проліт.
Знятим матеріалом Делієв поділився з продюсером Олексієм Митрофановим. Саме цим скетчам пощастило започаткувати «Маски-шоу». Було розроблено концепцію шоу, після чого воно було продано центральному телеканалу. В 1992-му було знято ще кілька скетчів. Після показу першого сезону відгуки глядачів були змішані.
Враження глядачів
За словами Олексія Митрофанова, Делієву надходило безліч листів із претензіями. Люди не розуміли гумору, який їм було подано в скетчах. Представники старого покоління взагалі казали, що це огидний гумор. Але колектив не був із цим не згоден. Адже подібний жанр був властивий Чапліну, Кітону та «Монті Пайтонам».
Також чоловік зазначає, що він продовжував спілкуватися з представниками телебачення, бо сподівався, що там затвердять цей проект. І він не помилився. А коли Делієв уже майже розчарувався, це змогло підтримати його і переконати у вірності обраного шляху.
Новий метод написання сценаріїв
Написанням сценаріїв займався весь колектив, використовуючи при цьому «мозковий штурм» і не обмежуючи власну фантазію. Аналізу не зазнавало нічого – просто писали ось і все. Колектив також виїжджав на польські курорти, де люди відпочивали та насолоджувалися лижами зі сноубордами. Одесити слухали їхні розмови, записували на диктофони, а потім розшифровували ці діалоги для того, щоб на підставі них написати сценарій.
За спогадами Георгія Делієва, все починалося з гастролей, у ході яких колектив постійно жартував і щось вигадував прямо на ходу.
І тоді виникла думка, що звичайні розмови часом призводять до появи геніальних речей, які необхідно записувати.
Приблизно таким чином почали виникати наступні сценарії.
Так, наприклад, коли колектив був у Німеччині, то вони часто бували в приміщенні старого протестантського храму, який був перероблений у театр.
Одесити, насолоджуючись ранковою кавою, вигадували чергову серію. Проведення таких «мозкових штурмів» відбувалося регулярно. Приходити треба було незалежно від свого бажання. Тому що навіть, якщо протягом усього вечора людина просто сиділа й мовчала, то в кінці в неї могло народитися щось геніальне.
Музичний аспект
Не менш важлива роль у «Масках» була відведена звуковому та музичному супроводу. Щодо оригінального звучання, яке супроводжують звуки падіння, то ця ідея належить Делієву.
А ось для музики було мало грошей, тому спочатку авторського права колектив не дотримувався. Ну, а потім трупа обзавелася своїм композитором в особі Костянтина Пенчковського.
Композитор згадує, що їх поєднала Одеська філармонія, де вони працювали. Тоді сам він уже здобув у місті популярність. Він уже вмів чудово користуватися синтезаторами та драм-машинами, тоді як багато інших музикантів ще не знали, що це таке.
В 1992-му Делієвим було запропоновано Костянтину зайнятися написанням музики для «Масок». І композитор погодився.
Але це було чимось на кшталт експерименту. Тому що під час цього з’являлося чимало нових музичних фарб та відтінків. Нові засоби допомагали формувати та створювати щось нове. Вирішальним був момент — чи був у музиканта доступ до того чи іншого інструменту.Наприклад, ціна хорошого синтезатора була майже така сама, як у двох квартир. Тому цей інструмент не був доступний нікому.
Композитору доводилося витрачати на техніку весь сімейний бюджет і позичати гроші. Загалом час був не найпростіший.
Вплив кризи
1998-й ознаменувався фінансовою кризою. Внаслідок цього вихід нових серій «Масок» був під загрозою. Колектив поїхав у гастролі, а коли повернувся назад, і Делієвим було продовжено переговори про нові серії, керівництво було вже інше. Тому артисти почули однозначну відмову. В 2000-му на телебаченні була показана вся ретроспектива, але продовжити шоу одеситам так ніхто і не запропонував.
Відкриття власного театру
В 2002-му відбулося відкриття «Будинку клоунів» — одеського театру «Масок». З того моменту артисти почали розробку репертуару для театру. Часу та сил катастрофічно не вистачало. Адже колектив їздив на гастролі, а Делієва Кіра Муратова задіяла в своїх кінокартинах. Загалом «Маскам» на певний період довелося зникнути з екранів.
Упродовж 2005-2006-х виходив новий сезон «Маски-шоу», якому вдалося здобути колосальні рейтинги на телебаченні. До речі, в Україні сезон мав величезну популярність, а от Росія цей цикл взагалі не зрозуміла.
З 2002-го «Маски» вирішили повністю присвятити себе власному театру. Його репертуар став поповнюватись авторськими п’єсами, аналогу яким немає. Артистам довелося освоювати новий комедійний тип, адже, на відміну від шоу, в театрі треба розмовляти. Володимиром Комаровським було прийнято рішення про звільнення та постійного складу трупи.
В 2017-му Делієву за допомогою краудфандингу вдалося зібрати гроші на те, щоб зняти фільм про «Одеського підкидька», основою якого стала п’єса, яку колектив успішно показує у своєму театрі.
У цей же час акторів не перестають запрошувати у фільми та серіали.
В 2011-му «Масками» було організовано «Комедіаду». Йдеться про міжнародний клоунський фестиваль в Одесі. Його відвідують японські, італійські, американські та німецькі клоуни. Адже, як кажуть актори «Масок»: «У всьому світі люди сміються однією мовою»…