Серед інших історичних особливостей Одеси особливе місце посідає той факт, що з ним пов’язані імена багатьох видатних учених найвищого, так би мовити, пілотажу – у прямому та переносному значенні. Посудіть самі. В Одесі народилися світила ракетобудування В. Глушко та А. Нудельман. Тут взяв старт створення ракет академік З. Корольов; навчався Нобелівський лауреат І. Тамм. Всі ці факти знайомі багатьом одеситам. Але є ще одна сторінка в історії міста, про яку хотілося б розповісти. Детальніше на сайті odesskiye.info.
Михайло Фомич – засновник наукової сім’ї
На перший погляд, ім’я академіка Мстислава Келдиша, який зробив величезний внесок у розвиток вітчизняної науки, ніяк не пов’язане з Одесою. Однак, якщо проникнути в історію нашого міста, можна виявити цей зв’язок.
У 1880-х роках до Одеси приїхав військовий лікар років 45-50-ти. Це був Михайло Фомич Келдиш, людина з майже унікальною на той час освітою. У юності він закінчив Варшавську духовну семінарію, потім, не бачачи себе священником, пов’язав свою долю з медициною. Він здобув найпрестижнішу медичну освіту у столичній медико-хірургічній академії. Потім надавав допомогу хворим і пораненим під час Кавказької та Російсько-турецької воєн, які велися на той період історії країни. Полкового лікаря, який виявив свої найкращі професійні якості, у тому числі щодо запобігання поширенню серед військових на Північному Кавказі цинги та холери, нагородили двома орденами Св.Анни та Св.Володимира.
Пізніше йому було присвоєно генеральський чин, йому присвоєно високий громадянський титул – таємного радника (у знаменитій Табелі про ранги це був третій ранг при найвищому першому).
Після цього досвідченого лікаря відрядили до Одеського окружного шпиталю (1886-1894 роки), де він деякий час був головним лікарем. Під час служби у нашому місті він написав невелику, але дуже важливу працю – “Випадок Thomsen’ської хвороби”, виданий у 1893 році одеською друкарнею Ісаковича.
Нащадки генерала-медика
Михайло Фоміч був одружений з Наталією Миколаївною Брусиловою, яка припадала двоюрідною сестрою легендарному генералу А.А. Брусилова. У 1878 році, коли військовий лікар Келдиш служив на Кавказі, у подружжя народився син Всеволод. Зважаючи на те, що батька хлопчика перевели до Одеси, його визначили в одну з гімназій міста, проте освіту довелося продовжувати у Харкові, куди перевели батька. В Одесі сім’я проживала за адресою: Куликове поле, 3.
Всеволод Михайлович Келдиш (джерело)
Надалі Всеволод Михайлович, подібно до батька, став великим вченим-практиком, хоча в іншій сфері – промисловому та цивільному будівництві. У перші роки Радянської влади він часто входив до складу державної комісії з приймання стратегічних об’єктів, зокрема Дніпровської ГЕС, Дніпровського алюмінієвого заводу.
Мстислав Всеволодович Келдиш (Джерело)
З великої кількості братів і сестер Мстислава Келдиша багато хто став відомими в країні людьми. Проте найбільшої популярності набув Мстислав Всеволодович. Він успадкував від своїх предків науково мислити, творити, і, звичайно ж, бажання та прагнення жити в ім’я народу, служити йому. Всі ці переваги, помножені на високий професійний рівень, звели його на Олімп науки: протягом півтора десятка років він був на чолі Академії наук СРСР.