Перлина Чорного моря змінюється щодня. Щось з неї зникає, а щось в ній з’являється. Однак, деякі моменти її життя назавжди будуть замкнені в статиці високохудожніх творів мистецтва.
Художники бачать світ по-різному. А одеський світ очима художників — це величезний окрема розмова. Діячі творчості відображають ті моменти, які вислизають від нас у низці однакових побутових подій. І тільки завдяки ним ми можемо побачити красу конкретного моменту, якого більше ніколи не буде, пише odesskiye.info.
Одним з діячів мистецтва, який любив Одесу і увічнював красу її буденності, є Юрій Єгоров. І зараз ми поглянемо на творчий шлях художника, який так любив море.
Юрій Єгоров та Одеса
У Перлину Чорного моря творець переїхав в 1955 році, у двадцятидев’ятирічному віці. Ясна річ, у нього вже був творчий багаж знань. Дитинство художника було сповнене мистецтва, тому що його батьки були балетними танцівниками, тож у сина була постійна можливість спостерігати театральну естетику і пересичуватися величчю оперної та балетної музики, красою і пластикою вишуканих танців тощо.
В Одесі художник відразу почав працювати в Одеському художньому училищі імені М. Б. Грекова. В якості наставника він прославився як вільно мислячий і емпатичний ментор, який поважав вільність у творчості своїх підопічних. Дуже часто до Юрія Єгорова зверталися нонконформісти. Нехай сам творець у нонконформізмі безпосередньо не брав участі, він підтримував тих, хто виходив за рамки стандартного розуміння. Не завжди боротьба його підопічних за свободу творчості була простою, але ментор від них не відмовлявся.
В результаті, його процвітаюча робота зробила великий внесок в розвиток теоретичного знання про мистецтво в Одесі. І, звичайно, практичні результати своїх робіт Юрій Єгоров систематично демонстрував на величезній кількості виставок.
У Музеї сучасного мистецтва Одеси є постійна виставка його робіт. Вона відкрилася в 2009 році, не набагато пізніше смерті самого творця в 2008.
Одеський маринізм
Кого ми згадуємо відразу ж, коли мова заходить про мариністів? Природно, перша асоціація — Айвазовський і його «Дев’ятий вал». Хтось згадає «Дотик горизонту» Афремова, а у кого-то спливе страшний і темний образ згубної корабельної аварії з-під пензля французького живописця Клода Верні.
Юрій Єгоров же був близький з морем у всіх сенсах. На його полотнах берега та настрої Чорного моря зображені не панорамно за стандартом, а в безпосередній близькості. На полотні не буде гострозубих скель і чорних хвиль — лише блиск блакиті під дотиком сонячного світла, дрібні брижі від свіжого вітерця, смуги на піску під товщею прозорої води і акуратні човники.
Вода на полотнах Юрія Єгорова має виразну текстуру. Завдяки накладення шарів і гри світла відчувається її обсяг, і вода ніби рухається. Не можна також не відзначити заокругленість горизонту і те, що одеське море — це завжди головний герой всієї картини…
