Музыкальный фестиваль «Пикейные жилеты»

Імена Ігоря Ганькевича, В’ячеслава Рачинського, Сергія Рогового та деяких інших музикантів були на слуху у одеських шанувальників року. Це були учасники гурту «Бастіон». Треба сказати, що одеська рок-група була досить успішним колективом, попри постійну зміну складу перших двох років її життя. Нічого не вдієш, таке явище постійно супроводжує становлення великих і малих художніх колективів. Більше на odesskiye.info.

Ігор Ганькевич та його «Бастіон» — легенди одеського року

Бувши однією з провідних в Одеському рок-клубі (одним із його творців був Ганькевич), гурт був учасником різних фестивалів. «Бастіон» часто запрошували на гастролі. Група йшла шляхом еволюції з позитивним відтінком. Але у червні 1990 року не стало її керівника Ігоря Ганькевича. Він помер у віці 28 років. Попри це, його ім’я та талант назавжди залишились у музичній пам’яті міста. Навіть далекі від року одесити знають його композицію “Прогулянка Одесою”, яка стала своєрідною музичною екскурсією містом. Його твір «Старий рокер» став гімном міських рокерів.

Ігор Ганькевич

На згадку про лідера “Бастіону” було ухвалено рішення проводити фестиваль, названий на його честь. Від задуму до його реалізації пройшов лише рік. 1991-го фестиваль вперше зібрав рок-музикантів з багатьох міст Радянського Союзу. 1994 року у фестивалю з’явилася своя назва “Пікейні жилети”. Так називався останній альбом гурту одеського рок-гурту, який зібрав Ігор.

Саме поняття було взято з роману “Золоте теля”, написаного двома знаменитими одеситами. У романі так називалися люди поважного віку, які любили розумно поговорити про все на світі, щоб провести вільний час у колі таких самих “ораторів”. Згодом уже на одеській землі воно трансформувалося, давши назву найстарішому одеському фестивалю періоду незалежної України. “Пікейні жилети”, на думку фахівців, єдиний такий фестиваль, який проходить без пауз та прогалин усі роки незалежності.

Фестиваль на згадку про одеського музиканта

1991 року все повторилося. Стало зрозуміло, що фестиваль житиме та радуватиме шанувальників року та творчості Ігоря Ганькевича. Популярність одеського свята музики стала настільки великою, що протягом десяти років його фінансування проводилося з допомогою місцевого бюджету; він став справжнім локальним івент-брендом, який став обов’язковим пунктом програми святкування Дня міста.

У 2010 році, під час проведення двадцятого фестивалю “Пікейні жилети”, тодішній міський голова Едуард Гурвіц оголосив про бажання назвати одну з вулиць Одеси ім’ям Ігоря Ганькевича. На жаль, далі бажань та обіцянок справа не пішла.

Для того щоб пам’ятати, не обов’язково називати вулиці чи інші локації міста. Достатньо того, що було зроблено 1991 року друзями одеської рок-легенди. Фестиваль на його честь став популярним, відомим далеко за межами міста. Чи не пам’ятник це нерукотворний?

За роки життя фестивалю “Пікейні жилети” його гостями стали десятки колективів із різних міст та країн, що знову ж таки говорить про популярність нашого рок-івенту.

Хоча вважається, що фестиваль, який традиційно проходить у Міському саду, розрахований на будь-який вік та музичні уподобання, основними його глядачами є фанати у потертих футболках із зображенням гуртів Accept, АС/DC та інших. Для них фестиваль – черговий шанс поринути у теплу ванну своєї туманної юності. Вони збираються під самою сценою і почуваються, як вдома. Звісно, ​​є й ті, кого приваблює гучна атмосфера концертів. Загалом у розпал вистав на них збираються понад тисячу глядачів. так, принаймні стверджують очевидці.

Найстаріший рок-фестиваль України показує, що одеські пікейні жилети – не ті, хто проводить дозвілля, обговорюючи щось незнайоме. В Одесі “Пікейні жилети” — ті люди, які знають про що і як сказати. Але роблять це за допомогою мелодій і текстів.

Одесская еврейская община : исторический аспект

Евреи присутствовали в нашем городе практически с того момента, как он был основан. Эта нация тесно связана с одесскими традициями и одесской историей.  В нашем...

Всего лишь цифры : об одесситке, которой исполнилось 100 лет

Одесса - это неповторимый город, в котором все какое-то своё и очень необычное. Именно эта черта выделяет нашу Южную Пальмира на фоне других городов,...
.,.,.,.