История успеха Михаила Жванецкого

Михайлу Жванецькому вдалося здобути справжню славу, ставши відомим письменником-сатириком, а також талановитим виконавцем своїх авторських творів. Його творчість буквально уособлює неповторний одеський гумор та характер.

У нашому матеріалі odesskiye.info, з посиланням на stories-of-success, ми розповімо про історію успіху цього яскравого та неймовірно талановитого одесита.

Питання походження

Вважається, що Михайло Михайлович народився та виріс в Одесі. Однак це не так. 6-го березня 1934-го він справді з’явився на світ в одному з одеських пологових будинків, куди його вагітну матір привіз її чоловік і батько майбутнього гумориста, Еммануїл Мойсейович Жванецький. А приїхали вони з міста Томашпіль, місцем знаходження якого є Вінницька область.

Коли Раїсу Яківну з новонародженим сином було виписано з пологового будинку, сім’я знову приїхала до рідного міста. Обидва батьки Михайла були лікарями. Батька багато хто знав, як хорошого хірурга, а маму — як талановитого стоматолога. Коли їхньому маленькому синові виповнилося сім років, почалася війна.

Важке дитинство

За спогадами самого Михайла Михайловича їм доводилося перебігати з вагона у вагон. Адже німці стріляли кулеметами прямо по беззахисним людям, дітям та старим. Мама ховала сина за допомогою лопухів та трави. Жінка сподівалася, що таким чином його не помітять із неба.

Повернення на Батьківщину

Маленький Мишко з матір’ю приїхав до міста Ташкент. А батько зміг пройти всю війну як військовий лікар Південно-Західного фронту.

Вчитися Мишкові довелося піти в одну з ташкентських шкіл. В 1944-му його родина знову повернулася на територію України, проте цього разу до Одеси. Батькові вдалося не отримати жодного поранення, і повернутися додому цілим, неушкодженим та нагородженим орденами.

Одеський дворик

Сім’я почала жити в затишному, звивистому одеському дворику, що знаходиться неподалік легендарного Привозу. Місцем розташування цього дворика є вулиця Старопортофранківська. Вічні бесіди одеських сусідів стали основою майбутніх літературних шедеврів Михайла.

Перша «проба пера»

Хлопчик почав навчатися в одеській школі номер сто вісімнадцять. Любов до літератури йому вдалося перейняти від вчителя Бориса Юхимовича Друккера, в котрого художнє слово було головним інструментом викладання. Саме з «легкої руки» вчителя юнак починав «пробу пера».

Навчання в інституті та художня самодіяльність

Після здобуття атестату Михайло став студентом інженерного інституту морфлоту. Він відрізнявся гарною успішністю, проте повною мірою весь свій ентузіазм використовував у творчості. Художня самодіяльність стала важливою частиною його життя. Юнак став одним із організаторів студентського театру, до якого пізніше приєдналися Віктор Ільченко та Роман Карцев. Разом друзі займалися написанням та виконанням матеріалу, представленого монологами, скетчами та мініатюрами.

Одеській публіці дуже сподобався колектив. Однак прихід справжнього успіху був ще попереду. У час студентства майбутній сатирик був фанатом спортивної гімнастики і навіть був володарем другого розряду. Він був найчастішим учасником інститутських змагань.

Перша робота

В 1956-му наш герой закінчив інститут з дипломом за такою спеціальністю, як інженер-механік підйомного портового обладнання.

Йому запропонували скромне робоче місце в інституті, проте майбутнього гумориста воно не влаштувало, і він вирішив відмовитись. Одеський торговельний порт не міг запропонувати місце інженеру. Тож Михайлу довелося стати змінним механіком.

За словами Жванецького, цей досвід був дуже цінним, причому не в літературному, а в життєвому значенні.

Також якийсь час він працював на «Продмаші» і був співробітником Центрального Конструкторського бюро.

Дебют на сцені

Другу Михайла Роману Карцеву на той час вже вдалося стати артистом Ленінградського театру мініатюри. 

В 1963-му трупа з гастролями прибула до Одеси. Карцевим був показаний один із монологів Михайла художньому керівнику згаданого театру – Аркадію Райкіну. Метр був у захваті від матеріалу, і молодого гумориста було включено до програми.

Прихід справжнього успіху

В 1964-му молодого письменника було запрошено до Ленінграда, щоб стати завідувачем літературної частини Театру мініатюри.

Упродовж п’яти років одесит писав матеріал Райкіну. Пізніше він прийняв рішення про «самостійне плавання». 

І в 1969-му троє друзів в особі Жванецького, Карцева та Ільченка залишили Театр мініатюри. Вони приїхали до Одеси задля створення там власного театру. Кожен виступ супроводжувався величезним успіхом.

Укрконцерт запрошував одеситів до Києва, проте вони не хотіли зраджувати Одесу. Друзі активно їздили з гастролями територією всього Союзу.

Початок сольної кар’єри

Будь-який матеріал у публіки майже завжди асоціюється не з тим, хто написав, а з тим, хто його виконав. Тому виходило так, що талановитий автор завжди залишався «поза кадром».

В 1970-му в гумориста розпочалася сольна кар’єра. Місцем дебюту стала Одеська філармонія.

В 1972-му успішного артиста було запрошено обійняти посаду асистента режисера в московському Театрі мініатюри. Згодом одесит став його художнім керівником.

Жванецького від колег відрізняло правдорубство, що має відтінки дисидентства. Фрази з його монологів народ одразу перетворював на афоризми.

Жванецькому не варто було довести, що він сам добре справляється з подачею своїх текстів.

Коли впала «залізна завіса» гастрольна географія одесита настільки розширилася, що йому вдалося відвідати всі континенти. Тільки в Антарктиді він не побував.

Літературний спадок

Поряд із монологами та мініатюрами, закоханий у художнє слово автор, також захоплювався вільними віршами (верлібрами).

Нашому герою вдалося випустити кілька збірок оповідань. А в 2001-му відбувся вихід у світ повного зібрання творів сатирика в чотирьох томах, яке пізніше доповнив окремий том, присвячений двадцять першому століттю.

Телевізійна діяльність

На телеекрані Жванецького глядач вперше побачив у 1970-му в програмі «Навколо сміху». Виступ виявився дуже успішним, тому незабаром одеситу пропонували стати гостем різних гумористичних передач.

В 2002-му він став ведучим «Чергового по країні» (щомісячної програми).

У 1998-му Леонідом Парфьоновим було прийнято рішення про випуск шістнадцяти серійного фільму про Жванецького, який став чимось на кшталт своєрідних зборів творів одесита.

Січень 2020-го ознаменувався виходом «Одеського пароплава» — екранізації мініатюр Жванецького. Сам маестро виконав у фільмі роль автора.

Надзвичайно болюча втрата

2-го грудня 2019-го одесит офіційно пішов з «Чергового по країні», попрощавшись з улюбленим глядачем.

На початку осені 2020-го комерційним директором артиста було оголошено про припинення всіх виступів. А 6-го листопада 2020-го весь світ облетіла сумна звістка про смерть геніального сатирика.

Для Одеси це була надзвичайно болюча втрата, і в місті навіть оголосили жалобу.

Михайло Михайлович, за допомогою своїх геніальних творів, не переставав висловлювати безмежну любов до Одеси, її неповторної мови, іскрометного гумору та унікального народу. І місто відповідало йому абсолютною взаємністю. Він був почесним громадянином Одеси, а один із міських бульварів носить його ім’я.

Фото: stories-of-success

Двухэтажный дом у моря для бездомных кошек?

Одесские волонтеры для бездомных кошек установили на пляже двухэтажный домик, где они будут накормлены и отогреты. О перспективной Райской жизнь на берегу моря в «кото-коттедже» узнавал...

Стало известно кто будет ответственным за «Юморину 2019»

В Одессе через полтора месяца, сразу после завершения президентских выборов, состоится «Юморины-2019». Как проходит подготовка и кого назначили ответственным за праздник юмора знает Оdesskiye.info. Юморина...
.,.,.,.