Повітроплавання, паровий громадський транспорт та інші інновації рубежу дев’ятнадцятого-двадцятого століть… Це та багато іншого з’явилося та обкатувалося в Одесі, а потім поширилося за її межами. Одеса була першою щодо просування транспорту на двигунах внутрішнього згоряння, тобто, автомобілів. Быльше на odesskiye.info.
Одеса – автомобільна столиця
В Одесі вперше на території величезної держави з’явився автомобіль «Бенц», замовлений видавцем та меценатом Василем Навроцьким. Це була машина з високою посадкою та масивними шинами. Її могли бачити перехожі, гості оперного театру чи пасажири трамваю Центральної лінії.
Вже потім, після господаря одного з провідних ЗМІ Одеси, Фердинанд Цорн, якому належав вело-бізнес, та його партнери відкрили перший у місті гараж-майстерню на вулиці Поліцейській, 2 (ріг Канатної). Серед авто був знаменитий “Діон-Бутон”, який через роки став одним з німих персонажів роману “Перша справа Мегре” Жоржа Сіменона, великого шанувальника Одеси.
Ідея автопробігу
Вирішивши припинити замкнене існування, одеські автолюбителі задумали влаштувати показ авто-товару особою – провести автоперегони за маршрутом Одеса – Миколаїв та у зворотному напрямку.
Ідейними натхненниками автопробігу були ті ж самі Ф. Цорн та В. Навроцький, до яких додався барон відставний лейтенант барон Олександр Рено, який представляв у нас компанію «Діон-Бутон». До речі, барон був одним з тих, хто закликав заможних людей купувати автомобілі, зручний швидкісний автомобіль. Шлях між двома приморськими містами був для Олександра Олександровича рідним, оскільки історія його сім’ї була тісно пов’язана з обома містами.
Для учасників пробігу було засновано спеціальні призи. Це були досить золоті та срібні предмети для власників авто, жетони та почесні дипломи для водіїв.
Пан Цорн особисто заснував приз «За абсолютну швидкість». Це був перехідний кубок, який залишався у власника до наступних змагань. На почесному трофеї гравірували прізвища власника, шофера, назву фірми, автомобіль якої досяг успіху, і показаний результат. Здобувши Кубок тричі, володар ставав його власником назавжди.
Готуючись до масштабного заходу, його організатори розробили 12 пунктів “Правила”, в яких, зокрема, було прописано обов’язкові умови. Наприклад, кожен учасник приймав зобов’язання докласти всіх зусиль, щоб не завдати шкоди учасникам дорожнього руху, а населеними пунктами проїжджати на мінімальній швидкості. Кожен учасник перегонів отримував на руки план маршруту.
Треба сказати, що принцип безпеки було дотримано на найвищому рівні, оскільки під час перегонів ніхто не постраждав, хоча для автомобілістів ніхто не перекривав дороги. Їм доводилося постійно уникати зіткнень із возами, гусями та іншою живністю.
Тим, хто подолав заповітну відстань до Миколаєва та у зворотному напрямку, на Куликовому полі влаштували справжнє свято. Головним приводом було не лише закінчення пробігу, а й наочна демонстрація того, наскільки швидко можна їздити автомобілем, який навіть обганяє кур’єрський поїзд.
Історичний підсумок
Серед сміливців, що стартували, був один з організаторів гонки барон Рено зі своїм механіком Бранловським. Усього ж у далеку дорогу вирушили 28 автомобілів.
Переможцями перших змагань стали італійці Ліберо Верчеллі та інженер Луїджі Петрілло. До перемоги їх привіз автомобіль «Флоренція», що пробіг 124 версти траси за 1 годину 56 хв. 16 сек..
Тріумфальні перегони між двома містами дали потужний поштовх до розвитку автомобілізму в наших краях. В Одесі було створено Автомобільне товариство, головною метою якого стало проведення змагань. Їхня географія поступово охопила величезну кількість міст і сіл. А одного разу учасники автомарафону, що стартував в Одесі і завершився в ній, подолали 1470 км, з’єднавши своїми колесами і двигунами велику кількість міст.
Використано матеріал сайту grad.ua.