Село Копривштица від болгарської столиці Софії відокремлюють трохи більш як сто кілометрів. Воно причаїлося на березі річки Тополниця.
Сьогоднішні 2 000 тисяч мешканців села можуть пишатися славним минулим своїх пращурів. Саме це село стало одним з осередків повстання 1876 року проти турецького ярма. Майже через 70 років мешканці села влаштували опір новому ярма – цього разу фашистському. У березні 1944 року партизанські загони ім. Георгія Бенковського та “Чавдар” зайняли село і змогли деякий час утримати його, відбиваючи контратаки гітлерівців.
Уродженець села Копривштиця Найден Геров, 200-річчя якого відзначається 23 лютого цього року, ніяк не був пов’язаний з армією чи революціями. Але він зробив свою революцію – гуманітарну. Далі на odesskiye.info.
З ім’ям Знайдена Герова асоціюються факти, що відбулися вперше в історії болгарського народу. Хоча у цьому сенсі його випередила рідна сестра – Івана, яка стала першою жінкою-вчителем у рідному селі.
Перші праці майбутнього лексикографа
У віці 16 років, закінчивши грецьку школу в Пловдиві й відучившись три роки у Неофіта Рильського, Найден вирушає до Одеси, де вступає до Рішельєвського ліцею. У 1845 р. випускається з цього престижного навчального закладу. Це був перший болгарин, який здобув таку освіту в Одесі.
Ще в роки навчання у майбутнього лексикографа болгарської мови виявився талант лінгвіста та теолога. У цей період з’являються його перші книги, зокрема невелика поема “Стоян і Рада”, що побачила світ в Одесі. Фахівці і в наш час вважають, що цей твір, написаний під впливом народної болгарської пісні, став першою болгарською поемою. Не забуватимемо, що на той момент територія, яка колись була Болгарським царством, належала Туреччині.
Також у 1854 році видав в Одесі свою книгу “Листи з Болгарії”.
В історію своєї держави Найден Геров увійшов як творець низки праць, спрямованих на вивчення болгарської мови у різних сенсах цього процесу.
Словник, який завжди актуальний
Здобувши пристойну освіту, Найден Геров повернувся до Болгарії, де зайнявся реформою болгарської школи, а також вступив у боротьбу проти грекоманії. З його ініціативи вперше 11 травня 1851 р. у Пловдиві було проведено свято на честь засновників слов’янської абетки братів Кирила та Мефодія.
У 1857 р. Геров став віцеконсулом Росії у Пловдиві і надавав підтримку руху політичного і культурного самовизначення болгар. Після звільнення Батьківщини від турецького панування його було призначено посаду губернатора міста Свиштов. Це була його остання державна робота, оскільки після неї він повністю пішов у наукову працю.
Починаючи з 1845 року, вчений збирав матеріали з лексики болгарської мови. Слова та їх тлумачення знайшли своє відображення у п’ятитомному словнику болгарської мови. Перший том праці було випущено 1895 року. Через два роки з’явилася друга книга.
Попри те, що під кінець життя Найден Геров важко хворів, він встиг видати третій том словника. На жаль, він не дожив до появи 4-го та 5-го томів фундаментального видання. Ці два томи з’явилися завдяки племіннику болгарського просвітника Тодору Панчеву. У 1908 році він також видав додаток до словника дядька.
Хоча з появи словника болгарської мови Герова минуло понад сто років, він втратив свою актуальність. Його п’ять томів та додаток Тодора Панчева вмістили близько 80 000 болгарських слів. При складанні багатотомного словника було проаналізовано понад двадцять п’ять тисяч пропозицій – прикладів повсякденного спілкування. Автори використали 5 000 уривків, узятих у народних піснях, понад чотири тисячі фразеологізмів та ідіом, близько 15 500 прислів’їв, приказок та інших зразків народної мудрості.
У наші дні, коли болгарська діаспора Одеси є однією з найчисленніших, рідко згадують про Найдена Герова. Адже його по праву можна включити в один ряд із Г. Вазовим, Х. Ботєвим та іншими видатними болгарами, які зробили внесок не лише у розвиток своєї країни та народу, але залишили слід в історії Одеси.